Посилення колоніального наступу царизму на Україну в другій половині XVIII ст. Приєднання Правобережної України до Росії

З того часу, як на російський престол вступила Катерина ∏ (1762—1796) російський уряд посилює колоніальний наступ на Україну і ставить завданням ліквідувати автономію Лівобе­режжя і Запоріжжя.

Пізніше, в 1769—1770 рр., в Новоросійській губернії вибухло велике повстання пікінерпих полків, які були утворені з коза­ків. Повстання було ліквідоване царським урядом.

В 60—70-х роках XVIII ст. посилюється розвиток кріпосного І поміщицького господарства на Україні. Поміщики вигодовували худобу на продаж, переганяли збіжжя на горілку, обробляли прядиво, словом пристосовувалися до вимог ринку не лише російського, а й закордонного, надсилаючи продукти свого гос- І подарства в Данціг, Кенігсберг, Сілезію тощо.

У поміщицьких маєтках засновуються більш-менш значні щодо розмірів мануфактури; одна з перших на Україні була заснована Меншиковим в 1726 р. в Почепі. З часів Петра І на Україні починають розводити кращі породи овець і виробляти сукна головним чином для потреб армії. Значні суконні ману­фактури були засновані в 1735—1736 рр. в с. Рясках (Прилуцького полку) та в 1759 р. в Салтовському повіті (на Слобожанщині).

Гетьман Розумовський, діставши у власність Батурин, засну­вав там ряд промислових закладів: суконну та килимову ману­фактури, свічковий, шкіряний, дзеркальний, цегельний, лісопиль­ний заводи. Більша частина мануфактур на Україні, як і в Росії, належала поміщикам. З значних казенних підприємств треба від­значити великий пороховий завод у Шостці на Чернігівщині.

У південній Україні промислові підприємства засновувалися переважно купцями. В середині XVIII ст. там були засновані: завод для переробки імпортної цукрової тростини — біля Кременчука, паперова мануфактура — біля Єлисаветграда (нині Кіровоград), кілька шкіряних заводів.

Зростаюче поміщицьке господарство вимагало вільного виходу до Чорного моря. Хліб та інші продукти доводилося приставляти до портів Балтійського моря або до далекого Архангельська. Оволодіння Чорноморським узбережжям було одним з істотних завдань російського уряду. З другого боку, набіги кримських

УКР/КЇНА В КІНЦІ XVlI ст. І В XVIlI

різних полків, що перебували на південній Україні. Південної українські поміщики приймали втікачів з різних місцевостей Росі]! та України або переводили своїх кріпаків з Росії. Разом з тиц І засновувалися державні слободи, які теж охоче приймали втікачівії Південна Україна швидко заселялася українським і російським! людом. Спроби залучити сюди іноземних колоністів (греків І болгар, німців) дали невеликі наслідки.

У південній Україні швидко ростуть міста: Катеринославі (нині Дніпропетровськ), Херсон, Миколаїв та ін. На будування їх І держава витрачала величезні кошти. В них оселяється купецтвої головним чином російське, і ці міста незабаром стають значними}! торгово-промисловими центрами.

На початку 80-х років остаточно ліквідовані були рештки ¾∣ автономного устрою України. На території Лівобережної та пів­денної України в 1781 — 1783 рр. засновано п’ять намісництв:'! Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, Харківське та Катери-⅜ нославське. з звичайною для всіх частин Росії системою адміні­страції. В 1783 р. на Лівобережній Україні було остаточно cκa- ¾ соване право переходу посполитих і, таким чином, кріпацтво було І поширене і на Лівобережну Україну. В 1796 р.

Козацькі полки були ліквідовані. Козаки почали фактично зливатися з державними селянами. Не задовольняючись закріпа-1 ченням посполитих, українські поміщики намагалися закріпачити j й козаків. Козаки рішуче’ боролися за свободу, і на цьому грунті виникало дуже багато суперечок, судових справ, які тяглися іноді і десятки років. Яскравим прикладом цієї боротьби було повстання в с. Турбаях на Полтавщині. Поміщики Базилевські закріпачили ко­заків. Невелика частина турбаївців добилась у Сенаті визнання їх козацьких прав, але поміщики, підкупаючи адміністрацію, продов­жували експлуатувати їх. У 1789 р. в Турбаях вибухло повстання, поміщики були вбиті. Повстання тривало до 1793 р. Після жор.сто- кої розправи турбаївці були переселені до Дністра і Перекопа.

Зростала міць Росії на Чорному морі, і це непокоїло Туреч-, чину. Підбурювана Францією і Англією, вона оголосила в 1787 р. війну Росії. В 1789 р. під командуванням великого полководця О. В. Суворова російська армія здобула блискучі перемоги над турецьким військом при Фокшанах і Римніку. В 1790 р. Суворов узяв неприступну турецьку фортецю Ізмаіл.

У цій війні вперше брав участь молодий чорноморський флот під командуванням адмірала Ушакова. Він знищив турецький флот і підійшов під самий Константинополь. У 1791 р. у Яссах було укладено мир. Росія дістала фортецю Очаків і землі від Буга до Дністра. На цій території, на березі Чорного моря, було засноване м. Одеса (1794 р.). Колишні запорізькі козаки, які також брали участь у цій війні, були переселені на Кубань.

Шляхетська Річ Посполита переживала останні часи. Вона перебувала тоді в стані цілковитого розвалу. Ф. Енгельс писав: Поступова деморалізація правлячої аристократії, недостача сил ”_1Я розвитку буржуазії і постійні війни, що спустошували країну, зломили, нарешті, силу Польщі. Країна, яка вперто зберігала непорушним феодальний лад суспільства, в той час _яК усі її сусіди прогресували, формували буржуазію, розви­нули торгівлю й промисловість і створили великі міста, — така країна була приречена на загибель" (К.

Таке становище привело до того, що у 1772 р. Росія, Прусія і Австрія провели перший поділ Польщі. Прусія дістала Помор’я і частину Великої Польщі, Австрія — Галичину і Росія — більшу частину Білорусії.

У 1774 р. Австрія приєднала до своїх володінь ще землі між Серетом і Дністром — Буковину, яка довгий час входила до складу Молдавії. Так значна частина західноукраїнських земель попала під владу Австрії.

Після першого поділу в Польщі взяла гору партія реформ, _Яка складалася з деяких магнатів та з представників шляхти й буржуазії. Було намічено ряд реформ, які мали зміцнити шляхетську державу. З травня 1791 р. було оголошено нову конституцію, складену за зразком французької буржуазної кон­ституції 1791 р. Взагалі французька буржуазна революція 1789 р. зробила великий вплив на передову частину польської шляхти і буржуазії. Але проти нової конституції повела агітацію більшість магнатів. Реформи в Польщі налякали сусідні держави, і в 1793 р. з допомогою магнатів був проведений другий поділ Польщі. Прусія дістала більшу частину Великої Польщі й Данціг; Росія дістала майже всю Правобережну Україну і решту Білорусії.

Польська держава існувала недовго. В 1795 р. відбувся третій поділ Польщі: Прусія дістала центральну Польщу з Варшавою, Австрія — Малу Польщу з Краковом та Любліном, Росія — Ли­тву, західну частину Білорусії та західну Волинь, а також Курляндію. _w

Отже, в кінці XvIII ст. більша частина українських земель перейшла під владу Російської держави.

9.