Звільнення Правобережної України від російських більшовицьких військ
На початку червня 1919 р. армія УНР закінчила реорганізацію: всі наявні військові з’єднання було зведено в групи й дивізії зі стрункою організаційною структурою. Відразу ж після цього українські війська контратакували частини Червоної армії на Поділлі.
Головним автором плану цієї операції був помічник начальника штабу армії УНР, полковник В. Тютюнник.Спершу контрнаступ розгортався успішно. З червня українські війська визволили Кам’янець-Подільський (який незабаром став тимчасовою столицею України), а 6 червня - Проскурів і Староконстянтинів. Утримуючи зайнятий на Поділлі плацдарм, армія УНР завдала більшовикам важких поразок. «...Українська армія виявила величезне зусилля, стійкість і героїзм та любов до Рідного Краю. Військо відмінно билося та маневрувало, - писав згодом генерал М. Капустянський. -!лише відсутність бази та вогнеприпасу, зброї та обмундирування не дали нам можливості зломити жорстокого ворога і звільнити від нього свою територію».
Отримавши підкріплення, червоні на початку липня 1919 р. знову захопили західну частину Поділля. Становище армії УНР здавалося безнадійним, коли 16-18 липня на допомогу наспіла 50-тисячна Галицька армія, витіснена зі свого краю польськими військами. Галицькі частини відразу ж включилися у бойові дії проти більшовиків. Водночас, до української армії долучився й значний повстанський відділ отамана Ю. Тютюнника, переформований у Київську групу армії УНР. Вже у другій половині липня 1919 р. українські війська, зламавши опір ворога, здобули Проскурів, Деражню, Вапнярку і Крижопіль. До середини серпня було визволено Старокостянтинів, Новоград-Волинський, Житомир, Жмеринку, Вінницю, Бердичів, Козятин.
Для кращої координації дій частин УГА та армії У HP, С. Петлюра 11 серпня створив орган вищого військового керівництва - Штаб Головного отамана, який очолив генерал М. Юнаків, генерал-квартирмейстром став полковник В.
Курманович, а начальником оперативного відділу - підполковник К. Долєжаль. 12 серпня 1919 р. Штаб Головного отамана віддав наказ про наступ українських армій на Київ.Марно радянські війська намагалися зупинити просування об’єднаних українських армій. Під час переможного наступу, українські частини до кінця серпня 1919 р. остаточно зайняли Поділля та значну частину Волині й Київщини. «Після довгої і впертої боротьби українського народу з російськими окупантами-комуністами, наше славне козацтво рішучим наступом звільнило від більшовицького гніту велику територію України. Уряд Український має певність в тому, що в скорому часі при спільній допомозі повставшого робітництва і селянства буде очищена вся територія України», - повідомляв уряд УНР з нагоди військових успіхів об’єднаних українських армій.
ЗО серпня 1919 р. з’єднання армії УНР та УГА під командою генерала А. Кравса здобули Київ. Це була визначна перемога української зброї. Однак скористатися її наслідками українським військам не довелося - 31 серпня з лівого берегу Дніпра до Києва вступили російські білогвардійські частини, які й захопили місто. На цей час білі вже зайняли Лівобережжя й просувалися вглиб Південної України. Оскільки їхні армії також билися проти більшовиків, частинам армії УНР й УГА було заборонено вступати у бій з білогвардійцями.
Жорстокі бої українських частин з більшовиками за Житомир ще тривали до середини вересня 1919 р. Підтягнувши значні сили, червоні змусили українські війська відступити. Лише після цього на українсько- радянському фронті запанувало затишшя - більшовики перекидали усі свої сили проти білогвардійців, що саме у цей час розгорнули наступ на Москву.
5.13.