Закони Ману

Збірка «Закони Ману» мала великий авторитет в індусів у давнину і середні віки, а його авторство приписується прародителеві людства Ману. Ця збірка (його індуська назва «Манавадхармашастра») в тому вигляді, в якому вона відома зараз, склалася, на думку сучасних дослідників, у ІІ ст.

«Закони Ману» починаються з пояснення акту творення світу (I, 1-50):

1) спочатку цей світ, невідомий, який неможливо визначити, недоступний для розуму, був темрявою (як би зануреним в сон);

2) у ній криється невидимий божественний Самосущий, такий, що проявляє енергію і робить видимим світ, яким розганяє темряву. Самосущий містить в собі всі істоти і виявляється сам, за власною волею;

3) спочатку він створює води і опускає в них своє сім’я, яке стає «золотим яйцем, блиском дорівнюючи сонцю».

4) у цій першопричині — яйці виникає дух Пуруша, який у світі прославляєть­ся під ім’ям Брахми. Проживши в яйці цілий рік, Пуруша силою своєї думки розді­ляє яйце надвоє і з цих двох половинок створює небо і землю, атмосферу між ними, вісім сторін світу і «вічне місцеперебування вод»;

5) з самого себе Пуруша витягує розум, створюючи реальне і нереальне, з розуму — свідомість, що має здатність самосвідомості. Крім того, він витягує «Велику душу, всі творіння, обдаровані трьома якостями, і по порядку п’ять ор­ганів чуття, що сприймають предмети світу», тобто тіло. Розум, душа і п’ять від­чуттів є сімома принципами, завдяки яким вершиться цей світ, що приходить від Самосущого. При цьому кожен наступний принцип набуває якість кожного попереднього;

6) потім Владика з вогню, вітру і сонця витягнув «потрійну вічну Веду» (Ріг, Яджур і Сама), визначив для всіх імена, рід діяльності і становище, створив богів і вічне жертвопринесення;

7) він створив час і його розділення, зірки і планети, а також річки, океани, гори і рівнини. Владика створив мову, насолоду, аскетизм, бажання і гнів, а для розрізнення діянь він відокремив дхарму від адхарми (тобто протилежне дхармі). Цими якостями він спочатку наділив ті або інші живі істоти;

8) заради процвітання світів Владика створив зі своїх вуст, рук, стегон і ступ­нів відповідно брахмана, кшатрія, вайшья і шудру. Розділивши своє тіло, він став за допомогою однієї половини чоловіком, іншої — жінкою. Від останньої Владика виявив Віраджа, а цей чоловік Віраджа створив Ману, який став творцем всього нашого світу;

9) після виконання «аскетичного подвигу» (тапас) Ману спочатку створює «владик істот» — 10 великих ріші (праджапаті), які, у свою чергу, створюють 7 ін­ших Ману, богів і нових ріші, а також різних духів і сонми предків, атмосферні явища і небесні світила, риб, птахів, тварин і рослини. Тобто увесь світ був ство­рений великими ріші-праджапаті за велінням Ману і за допомогою аскетизму, згід­но з кармою.

«Закони Ману» містять розміри ночі і дня Брахми, а також століть, які більш відповідають земним, а не астрономічним, як в інших індуїстських текстах уявленням: людські століття крита, трета, двапара і каліюга (відповідно, 4800, 3600, 2400 і 1200 років) становлять всього 12 тис. років, що називається «століт­тям богів», а тисяча божественних століть — це один день Брахми (стільки ж триває і його ніч, тобто 12 млн років). Після закінчення ночі сплячий Брахма проки­дається і створює Розум, який, натхненний бажанням Брахми творити, породжує послідовно [77, 69~79\:

• ефір, якістю якого є звук;

• від ефіру походить вітер, що володіє якістю дотику;

• від вітру походить променисте, розганяюче морок світло, якістю якого є форма;

• від світла з’являються води з їх якістю смаку;

• від вод — земля, що володіє якістю запаху;

• століття богів (12 тис. років), узяте 71 раз, називається манвантарою, яка складається, таким чином, з 852 тис. років. При цьому манвантари ство­рення і руйнування світу незчисленні. У століття крита дхарма повна, «чотиринога», і адхарма не має привабливості серед людей. Але в наступ­ні століття через прагнення людей до вигоди, а також через крадіжки, брехню і обман дхарма убуває чверть за чвертю. У століття крита люди вільні від хвороб і живуть по 400 років, а в кожному подальшому століт­ті їх життя зменшується на одну чверть. Головним у століття крита є аскетизм, у трета — знання, у двапара — жертвопринесення, а в століття калі — тільки щедрість. При цьому в усі століття вище місце на землі на­лежить брахманам як «владикам всіх істот» і охоронцям дхарми. У «Зако­нах Ману» «повністю викладена дхарма, добродіяння і гріховність діянь, а також одвічне правило життя чотирьох варн» (I, 81-107);

• навчання, вивчення Веди, жертвопринесення для себе і жертвоприне­сення для інших, роздача і отримання милостині, встановлене для брах­манів;

• охорона підданих, роздача милостині, жертвопринесення, вивчення Веди і неприхильність до мирських утіх вказано для кшатріїв;

• випасання худоби, роздача милостині, жертвопринесення, вивчен­ня Веди, а також торгівля, землеробство і фінансові операції — доля вайшьї;

• одне заняття — служіння з упокорюванням трьом переліченим Варнам визначене Владикою для шудр.