Вивчення релігійно-міфологічних систем іберійсько-кавказьких і східно-семітських народів дає змогу помітити, що у процесі історичного розвитку етносів та їх культур відбувається закономірна заміна:
• залишків матріархального устрою життя патріархальним;
• переважно жіночих божеств переважно чоловічими;
• домінування місячного культу домінуванням божества солярної природи;
• початкового теократичного правління наступним аристократичним (монархія або аристократична республіка).
До того ж етноси-носії нових цінностей (наразі давньосемітські та індоєвропейські народи) перебирають на себе провідну роль в організації навколишнього світу, а етноси — носії давніших релігійно-етичних систем (шумери, етруски, кавказько-іберійські та інші, по суті, «допотопні» народи) повільно, але поступово сходять з авансцени історії, подекуди повністю розчиняючись у новому етнокультурному оточенні. У цьому, напевно, і виявляються об’єктивні закономірності невпинного соціального розвитку, коли кожен попередній етап слугує підґрунтям наступному з його новими цінностями, релігійно-етичними системами, панівними народами і соціальними прошарками, найприйнятнішими для завдань цього нового історичного періоду.
Піднесення в Месопотамії в ІІ тис. до н. е. семіто-хамітських народів знаменувало собою настання нового історичного етапу в розвитку людства, де довгі роки домінуватимуть етноси афразійської мовної сім’ї. Перш ніж перейти до розгляду релігійно-міфологічних систем хамітських і західно-семітських народів (зі східно-семітськими релігіями ми вже познайомилися), варто хоча б стисло нагадати структуру афразійської мовної сім’ї, щоб повніше уявити собі ареал поширення цих стародавніх народів.
Еще по теме Вивчення релігійно-міфологічних систем іберійсько-кавказьких і східно-семітських народів дає змогу помітити, що у процесі історичного розвитку етносів та їх культур відбувається закономірна заміна::
- Вивчення релігійно-міфологічних систем іберійсько-кавказьких і східно-семітських народів дає змогу помітити, що у процесі історичного розвитку етносів та їх культур відбувається закономірна заміна:
- У цьому розділі ми продовжимо розгляд вірувань та історії давніх народів, які належать до іберійсько-кавказького культурного кола,
- Як зазначено у попередніх розділах, формування індоєвропейських етносів супроводжувалось постійною присутністю інокультурного середовища, що не могло не відбитися на системі їхніх релігійно-міфологічних та інших соціальних уявлень.
- Під індоєвропейською релігійно-міфологічною системою розуміють вірування предків сучасних індоєвропейців, а також сукупність релігійних традицій різних індоєвропейських народів [139, I, 527]:
- Релігійно-міфологічні системи та етногенез корейського і японського народів розглядаються в одній главі,
- Основи релігійних систем Індії стали результатом синтезу вірувань протоіндійців (аборигенних народів: ведів, протодравідів, мунда), впливу середземноморсь- ко-передньоазійської цивілізації (культура Хараппи — Мохенджо-Даро) і арійської міграції.
- Індія — центр культурно-історичного розвитку всієї Південної і Південно-Східної Азії, а сама індійська культура є якоюсь просторовою і тимчасовою єдністю, яка продовжує своє існування і вдосконалення протягом п’яти тисяч років.
- Семіто-хамітські (афразійські) мови
- Носії кавказьких мов
- Аккадська (або вавилоно-ассирійська) релігія — це релігійно-міфологічна система народів, які населяли в давнину долини річок Тигр і Євфрат (Месопотамію, Межиріччя) і великі створені ними держави — Вавилонію (з XIX ст. до н. е.) та Ассирію (з XIV ст. до н. е.).