<<
>>

Індія — центр культурно-історичного розвитку всієї Південної і Південно-Східної Азії, а сама індійська культура є якоюсь просторовою і тимчасовою єдністю, яка продовжує своє існування і вдосконалення протягом п’яти тисяч років.

На вито­ки цієї культури, на думку сучасних дослідників, вплинули давні цивілізації Пе­реднього Сходу, особливо Західного Ірану, Месопотамії, Малої Азії, Сирії, Хуру (нинішня Палестина) і Єгипту.

Вони стали посередником і сполучною ланкою між індійською і європейською культурами, які мають загальний корінь — культуру Середземномор'я. При цьому культура Південної і Південно-Східної Азії, до якої на­лежить і культура Індії, зберігала свою самостійність і безперервність впродовж дуже тривалого історичного періоду, що засвідчує її виникнення з більш архаїч­них, ніж Середземномор’я, глибин доісторичної епохи, можливо, легендарної Лемурії. Усередині цього культурно-історичного процесу вирізняють такі ступені розвитку [140, 6-10]:

• найдавніший період (середина III — середина II тис. до н. е.), який умовно можна назвати давньосхідним, оскільки основний тип організації ранньо- класового індійського суспільства тієї доби відповідав давньосхідному і розвивався паралельно стародавньому Передньому Сходу, хоча культурно- історичні явища цих районів істотно відрізняються один від одного;

• період формування власне ранньоіндійскої культури (з XII-X по VI-V ст. до н. е.), що характеризується як ведійський і ранньобуддійський;

• класична фаза індійської культури, яка збігається за часом з правлінням династії Іуптів (V-VI ст.) і характеризується територіальним поширен­ням індійської класики і після зміни династії Гуптів;

• період середньовіччя, позначений високими досягненнями храмової архі­тектури, літератури і бронзової скульптури;

• індомусульманський період, який пов’язаний з правлінням Великих Моголів і збігається з пізньою фазою індійської високої культури, що зберігаєть­ся на півдні Індії;

• індо-європейський період (починаючи з XVIII ст.) пов’язаний з колоніаль­ним володарюванням англійців і подальшим отриманням Індією держав­ної незалежності.

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Індія — центр культурно-історичного розвитку всієї Південної і Південно-Східної Азії, а сама індійська культура є якоюсь просторовою і тимчасовою єдністю, яка продовжує своє існування і вдосконалення протягом п’яти тисяч років.: