Аккадська (або вавилоно-ассирійська) релігія — це релігійно-міфологічна систе­ма народів, які населяли в давнину долини річок Тигр і Євфрат (Месопотамію, Межиріччя) і великі створені ними держави — Вавилонію (з XIX ст. до н. е.) та Ассирію (з XIV ст. до н. е.).

Ця система тісно пов’язана із шумерською релігій­но-міфологічною системою, подальшим розвитком якої вона і є (тому часто вжи­ватимемо термін «шумеро-аккадська міфологія»). Ця релігійно-міфологічна систе­ма складається з таких компонентів: шумерського (основного) і слабко виявленого східносемітського (тобто власне аккадського), а в Ассирії також хуритського [90,56].

З глибин доісторичної епохи східні семіти-аккадці, що займали північну частину Межиріччя, сусідили із шумерійцями і перебували під сильним шумерським впливом. У другій половині III тис. до н. е. аккадці, як уже зазначалося, утверджу­ються і на півдні Межиріччя, де створюється Шумеро-Аккадське царство (пізні­ше, з піднесенням Вавилона, цю територію почали називати Вавилонією). Історія Межиріччя в II тис. до н. е. — це вже історія семітських народів. Однак злиття шу­мерського й аккадського етносів, їхніх мов і культури відбувалося поступово [90,650].