Принцип дуалізму

Основою давньоіранської релігійно-міфологічної системи є вчення про проти­борство двох взаємовиключних космічних принципів: загальний моральний закон світобудови Арта (Аша Вахішта), упредметнений у світлі і вогні, протистояв уті­ленню неправди, мороку й ритуальної скверни — Другу.

Друг або Друдж (авест. «Неправда») — глава тріади злих духів, які протисто­ять тріаді добрих духів з Амеша Спента. Друг створений головним утіленням зла Ангро-Майнью на погибель праведності світу і за допомогою цього дева неправди намагався знищити або спокусити Заратуштру [74, I, 408]. Ангро-Майнью, як гла­ва сил зла, пітьми й смерті, є супротивником Ахурамазди — верховного бога зоро­астризму. Ангро-Майнью — і символ негативних спонукань людської психіки. У Гатах — найбільш ранній частині Авести — власне Ангро-Майнью не згадується: там дух зла і дух добра (Спента Майнью) — близнюки, які обрали відповідно шля­хи злодіянь і праведності (звідси й учення Заратуштри про волю вибору кожної людини між добром і злом). У Молодшій Авесті Ангро-Майнью — «князь пітьми» з почтом злих духів, що послідовно протиставляє кожному доброму творенню Аху- рамазди своє негативне: він породив усякі гріхи, чарівництво, чаклунство, зиму, смерть, хвороби, старість, отруйних плазунів і комах, згубив першолюдину Гайо- марта тощо [74, I, 79-80].

Як правило, Ангро-Майнью діяв не сам, а за посередництва підлеглих йому демонічних сил — девів. Саме його зусиллями світ виявився поділеним на два про­тилежних табори добра і зла [74, I, 80]. Спента Майнью (авест. «Дух святості»), дух-творець, надихає Заратуштру, наприкінці світової історії він повинен знищи­ти дух зла Ангро-Майнью. Відповідно до однієї, більш ранньої концепції, Спента Майнью разом зі своїм братом-близнюком Ангро-Майнью породжені верховним богом Ахурамаздою й обоє діють як деміурги земного творення на рівні тілесної відчутної реальності, тоді як Ахурамазда перебуває у сфері чистої духовності. Спента Майнью створює добру частину світу («тих, що живуть під землею, на зем­лі, у воді, літають, нишпорять по рівнинах, усе те, що населяє безмежний і не­скінченний світ Спента Майнью»), а його брат — погану. Разом з Вогнем Спента Майнью спостерігає за виконанням рішень і вироків, винесених Ахурамаздою. За першою концепцією образу, Спента Майнью — це іпостась, творчий аспект Ахура- мазди. Типологічно і функціонально (особливо в другій концепції) Спента Май- нью близький старозавітному Духу Святому [74, II, 467].

У цілому давньоіранську релігію від інших індоєвропейських традицій відрізняє насамперед етичне забарвлення, різкий дуалізм добра і зла, добрих духів ахур і язатів (авест. «ті, кому личить поклоніння» — божества-помічники Ахура- мазди) на чолі з верховним богом Ахурамаздою (звідси назва давньоіранської релігії — маздеїзм) і девів, монстрів (ажи — драконів) на чолі з Ангро-Майнью, який приніс у створений Ахурамаздою світ гріхи, хвороби, смерть і прагнув зни­щити добро. Боротьба між добром і злом триває не лише в земній, а й у небес­ній сфері. Основою виникнення дуалізму в давньоіранській релігії дослідники вважають розвиток архаїчного близнючного міфу, що відображає найдавніший ду- ально-фратріальний розподіл іранських племен, а також постійний конфлікт осілих хліборобів і скотарів Ірану зі скіфо-сакськими кочівниками, що знайшло своє ві­дображення і в епосі: іранці на чолі з легендарною династією Кейянідів і туранці на чолі з Афраснабом. У Гатах також засуджується життя кочівників, які грабують і викрадають худобу, проклинаються їхні правителі й жерці, що знищують худобу під час оргіастичних жертвопринесень, але прославляються легендарні прави­телі іранців, ідеалізується праця осілих скотарів, а пізніше і хліборобів: «Хто сіє хліб, той сіє праведність» (Відевдата III) [74, I, 561].