Меланезійці — група народів, корінне населення островів Меланезії (за винят­ком Нової Гвінеї, де вони заселяють лише окремі прибережні райони): Соломонових. Нові Гебридн. Нова Каледонія. Фіджі, а також архіпелагу Бісмар- ка (40, 297].

Чисельність — 1.7 млн чол. (1992 р.|. Належать до меланезійської раси великої австралоїдної раси Розрізняють чотири основних типи (субраси): папуаський (архіпелаг Бісмарка), негритоський (внутрішня частина острова Еспіриту-Санто у групі островів Нові Гебридн), власне меланезійський (біль­шість островів Меланезії) та новокаледонський (Нова Каледонія).

Відомо близько 450 меланезійських мов, що не утворюють окремої гене­тичної спільності, яка протистоїть іншим океанійським мовам. Проте деякі ме­ланезійські мови (фіджі. ротума, мови південно-східних Соломонових островів. частика мов Нових Гебрндів) разом з полінезійськими І, мабуть, мікронезійсь­кими мовами утворюють східноокеанійську групу і тому' їх протиставляють мо­вам інших районів Меланезії. Структурна подібність меланезійських мов, що протиставляються індонезійським, мікронезійським і полінезійським, зумовлю­ється, по-перше, наявністю в меланезійських мовах особливостей праокеоній- ськоі мови. і. по-друге, відсутністю Інновацій, характерних для мікронезійських і полінезійських мов. Окремі регіональні ознаки меланезійських мов поясню­ються папуаським субстратом і мовними контактами (29. 292].

Австронезійці почали заселяти Меланезію приблизно у ПІ —II тис. до н. е. У західній Меланезії вони змішалися з більш раннім папуасомовним населен­ням. Значне розселення австронезійців у Меланезії пов'язане з поширенням у другій половині П тис. до н. е. археологічної культури кераміки лапіта.

У більшості народів Меланезії в доколоніальний період не сформувало­ся чіткої племінної організації і етнічна свідомість часто не виходила за межі окремих общин У західних районах лише зароджувалася майнова і соціальна нерівність, існували таємні чоловічі союзи, влада бігменів. тобто вождів, які ви­сунулися завдяки особистим заслугам, а не походженню. У східних районах на­мітився станово-кастовий поділ, з'явилася спадкоємна знать, сформувалася роз­винена племінна організація, почали виникати племінні союзи. Був поширений дарообмін. На деяких островах (Фіджі, Нова Каледонія) у південних районах Нових Гебридів і Соломонових островів існував інститут спадкоємних вождів, поширювалося патріархальне рабоволодіння. На північному заході Меланезії переважала матрилінійність, на південному сході — патрилінійність, в окре­мих районах (острови Шуазьоль. Сімбо) — білатеральні споріднені групи. Домі­нувала парна сім'я; у багатих спостерігалася полігінія.

Традиційні заняття меланезійців — тропічне ручне землеробство (таро, ямс, банани, цукрова тростина, кокосова пальма та ін.), свинарство, риболов­ство; поширене мореплавання на човнах з балансиром. Ремесла — гончарне, деревообробка (виготовлення човнів), вироби з черепашок, виготовлення масок та інших ритуальних предметів. Традиційні поселення — селища компактного пла­нування (іноді обгороджені частоколом) і хутори. Будинки — легкі наземні спо­руди стовпової конструкції. частіше прямокутні з двосхилою покрівлею, рідше — округлі. Традиційний одяг — пов'язка на стегнах, фартух, спідничка і пояс. При­краси (гребені, серги, намиста, браслети тощо) виготовляли з бамбука, черепашок, зубів тварин, рослинних волокон. Заведено було відтягуватм.мочки вух. їжа — пе­реважно рослинна І рибна, м'ясо використовували лише в урочистих випадках. Готували на від критих вогнищах або в земляних печах. Розвинене декоративно- прикладне. музичне і танцювальне мистецтво. Збереглися тотемізм, культ предків, сил природи, магія, культ племінних вождів (південно-східні райони Ме­ланезії). віра у надприродну силу, притаманну окремим людям (мана) (40. 298— 299]. Мегаліти на острові Тонга зображено на рис 40 (див. кольорову вклейку).