Васу (давньоінд. «добрий») — особлива група восьми божеств ведійської та індуїстської релігії, які разом з 11 рудрами і 12 адітьями, а також Дьяусом і Прітхіві створюють давньоіндійський пантеон з 33 богів.
У Ріґведі і в окремих епічних епізодах, в Упанішадах всі три групи богів зазвичай виступають разом. Проте вже в Брахманах Васу пов’язуються із землею, тоді як Рудри — з повітрям, а Адітьї — з небом.
У «Чхандогья-упанішаді» (III, 6-10) Васу входять до складу не трьох, а п’яти сакральних об’єднань, при цьому вони пов’язані з Агні, Рудри — з Індрою, Адітьї — з Варуною. Агні як головний Васу з’являється тільки в пізніх ведійських текстах, але вже в Ріґведі він супроводить Васу. У ранній період керівником Васу був Індра (іменований в епосі Васава), хоча він і не може порушити їх закон. У пізньому індуїзмі це місце посідає Вішну [139, I, 218].Божества, які утворюють групу Васу, є, за В. Топоровим, персоніфікацією природних явищ, стихій і об’єктів: вода (Апа), Полярна зірка (Дхрува), Місяць (Сома), Земля (Дхара або Дхава), вітер (Аніла), вогонь (Анала або Павака), Вранішня зоря (Прабхаса), світло (Пратьюша) («Вішну-пурана» III 9, 3). У «Бріхадараньяка- упанішаді» Васу — це вогонь, вітер, повітряний простір, сонце, небо, місяць, зірки. Пізніше як Васу розглядаються Ашвіни, Адітьї, Рудри, Вішну, Шива і Кубера, а також Агні, Сома, Ваю, Дхрува та ін. У Рамаяні Васу називаються дітьми Адітьї [139, I, 219]. Проте з часом група земних божеств склалася так: Прітхіві (Земля), Агні (вогонь), Сома (Місяць), Бріхаспаті (Юпітер), Сарасваті (річка) та деякі інші.
Неважко помітити, що персоніфікована група земних божеств відповідає в цілому первинному складу Васу, що позначають вісім стихій і природних об’єктів або явищ. Наприклад, божество Прабха (давньоінд. «світло», «сяйво»), чиє ім’я тотожне одному з перших Васу Прабхасі (вранішня зоря, світло) і Пратьюші (світло, сяйво), у давньоіндійській релігії вважалася персоніфікованим світлом (сяйвом) у вигляді дружини Сонця або дружини Кальпи, а пізніше — у вигляді Дурги, дружини Шиви в одній з її грізних іпостасей [139, II, 328]. Інший Васу — Дхрува (давньоінд.
«твердий», «постійний») був переосмислений в індуїстській релігії як син царя Уттанапади й онук Ману Сваямбхуви — першого Ману. Вигнаний своєю мачухою, яка хотіла, щоб спадкоємцем царства став її рідний син, Дхрува протягом трьох тисяч років вдається до аскезе і постійно думає про Вішну. За це Віш- ну підносить його на небо як Полярну зірку, а Дхрува після цього вшановується індусами як втілення стійкості і рішучості. Ще одним Васу визнавалася Земля (Дхара або Дхава), відома в давньоіндійській релігії як Прітхіві (давньоінд. «широка») — дружина Дьяуса-Неба, які спочатку, як подружжя, злилися воєдино, а їх роз’єднання (приписуване насамперед Індрі або Варуні) прирівнюється до створення Всесвіту [139, II, 336].Подібне з Прітхіві ім’я мав у давньоіндійській релігії перший цар, нащадок Ману Сваямбхуві — Прітхі. Він кілька разів згадується в Ріґведі й Атхарваведі, але остаточну обробку перекази про нього отримали в Пуранах. Так, «Вішну-пурана» (I, 13) розповідає про те, що батька Прітхіві — тирана Вену — вбили ображені ним ріші. Потім вони потерли праву руку вбитого — і з неї з’явився Прітхі — «сяючий, як Агні». Ріші помазали Прітхі на царство, але Земля, розорена беззаконням його батька, набула подоби корови і спробувала втекти від нього. Прітхі наздогнав її, і Земля обіцяла йому підкоритися, якщо він подарує їй теля. Прітхі зробив телям Ману Вайвасвата і почав доїти Землю, яка віддала йому свої плоди. Тим самим Земля ніби отримала з рук Прітхі нове народження і стала на його честь називатися Прітхіві. У пізнішій, вже вішнуїстській, релігійній системі Прітхі вважається 22-ю аватарою (втіленням) Вішну [139, I, 336].