Міфи і культи

Меланезійська міфологія, її характер і рівень розвитку ви­значаються такими факторами, як значне етнічне і мовне відокремлення і збереження (аж до приходу європейців) відносин общинно-родо­вого устрою.

Чільне.місце в меланезійській міфології посідають міфи першотворення. На нашу думку, до найархаїчніших належать версії міфів, де деміургами є мо­гутні самітні істоти — духи-змії. Агунуа — головний дух-чоловік, втілений у вели­чезній змії. Він створив море, землю, тварин, грім і блискавку, дощ і бурі. З ним пов'язані різноманітні ритуали й церемонії. Проте в меланезійській міфології переважають міфи про першотворців — культурних героїв, братів-блнзнюків або братів. Братів вважають творцями всіх речей, явищ природи, тваринного і рослинного світу, населених островів. їм так само часто приписується створен­ня людей (нібито вони вирізали фігурки людей з дерева, ліпили їх із землі, ви­різали з кокосового горіха, накреслювали іх зображення на піску тощо), а та­кож усіх елементів соціуму [33. II, /33]. Як правило, брати-деміурги досить послідовно протиставляються один одному: зазвичай перший (старший) брат «добрий», другий (молодший) — «поганий».

Особливо вирізняються міфи про смерть. Згідно з цими міфами, люди спочатку не помирали, а змінювали шкіру як змії; згодом через чиєсь лихе втручання вони втратили цю здатність і стали смертними. У меланезійців ши­роко розвинені анімістичні уявлення. Духи природи — це найчастішо міфічні «господарі», істоти з антропоморфними рисами, часто здатні перетворюватися (на тварин, риб, рослини). Місця перебування духів пов’язуються з родовими сакральними місцями: шанування їх включається до річних ритуалів родючості. Для меланезійців характерні також уявлення про демонічні істоти [33.

Для меланезійців типові уявлення про відхід духів померлих у «свою» землю, яка зазвичай локалізується на острові, під землею або під водою, а та­кож про шлях духів, про способи переправлення до країни померлих, про іі устрій і спосіб «життя» в ній тощо. Вважалося, що дух померлого може ввійти в новонародженого, втілитись у камінь, тварину, птаха, рибу.

Міфологічні уявлення меланезійців значною мірою зумовлювалися вже зга­даною концепцією мана, що передбачала існування в людей, тварин, речей особ­ливої життєвої сили або потенції. Вважалося, що таку силу мають предки, на цьому уявленні базувалася магічна практика спілкування з предками. В уявлен­нях про предків у деяких випадках зберігаються чіткі сліди тотемізму, що ви­являються як безпосередньо в міфології, так і в живій родовій організації та ге­неалогії. Прямими нащадками тотемних предків вважалися родоначальники кланів. Прішускалося. що вони є великими воїнами, які володіють мана, і тому до їхніх духів звергалися по допомогу. Культ предків відбивався в багатьох регуляр­них ритуалах і церемоніях, де важливу роль відігравали ритуальні танці та пісні На цьому тлі племінна історія, яка в остаточному підсумку мала певний реаль­ний грунт, постає в міфологізоваких формах [33. II. /34].