Мікронезійці — група народів, корінне населення островів Мікронезії (Королівські. Маршаллові та Маріанські острови — під опікою США: острови Гілберта. Лайн, Фенікс і Ошен — держава Кірибаті. острів Науру — однойменна держава).
Чисельність — 220 тис. чол. (1992 р.). Належать до полінезійсько-мікронезійської раси. Антропологічний тип сформувався у результаті змішування полінезійців, меланезійців та індонезійців: західні мікронезійці ближчі до народів Східної Азії та Індонезії, східні — до населення Соломонових островів і Нових Гебрид.
Вирізняються дві антропологічні групи: чаморро, або індо-мікронезійці (Маріанські острови), та канака (від полінез. — «мешканець південних морів»), що поділяються на східних мікронезійців (острови східні Каро,кінські та Маршаллові) — доліхокефали середні на зріст — і західних мікронезійців (острови Палау, Яп та ін.) — мезокефалії високі на зріст. Більшість мов належать до мікронезійського підрозділу східноавстронезійської групи австронезійськоі сім'ї (40, 302]. Як.літературні ці мови не розвивалися. Для більшості мікронезійських мов у XIX — на початку XX ст. було створено писемність на основі латинського алфавіт)' (29, ЗОЇ].Початок заселення Мікронезії — здогадно 3000 - 2500 рр. до н е. Можли- во, на культуру островів Гілберта, Маршаллових і Каролінських вплинула полінезійська культура кераміки лапіта. Європейського впливу найбільше зазнали західні меланезійці.
Традиційні заняття — риболовство, мореплавання (на вітрильниках), вирощування кокосових пальм, вирубно-вогневе землеробство (таро. ямс. пандан, тютюні, розведення свиней, свійської птиці. Ремесла: виготовлення знарядь з каменю (Західна Мікронезія), черепашок (Східна Мікронезія), в окремих місцях Західної Мікронезії — з плини, різьблення по дереву, плетіння, виготовлення суден (40. 303].
Традиційні поселення купчасті, концентричного планування. Житло прямокутне (іноді з напівкруглою торцевою стіною), на дерев'яних опорних стовпах з дво- або чотирисхилим дахом, покритим листям: стіни з плетених циновок. Традиційний одяг — саронг (у Західній Мікронезії), ткана або плетена пов'язка на стегнах з волокон пандануса і бананового дерева, трав'яна спідниця. Поширені прикраси з черепашок, татуювання.
Племена мікронезійців поділялися на тотемні роди, що спільно володіли землею. Виокремлювалася родова знать. Очолювали роди і племена вожді, іноді ради вождів. До функцій вождів входило також відправлення культів. Основною одиницею суспільства була велика сім'я на основі матрилокального шлюбу з гавойською та ірокезькою системами спорідненості. Збереглися анімістичні культи: в окремих мікронезійських народів існував, як побачимо, розвинений пантеон божеств; була розроблена система табу, поширені шаманство, чаклунство, знахарство, ворожіння. Існують общинні доми, у Західній.Мікронезії — таємні (чоловічі й жіночі) союзи (40, 303].