Персоналії

Баран Степан Іванович (1879 - 1953)- адвокат- журналіст, український політичний, громадський діяч та публіцист у Галичині, дійсний член НТШ, Доктор права (1909). 1913-19 був членом Української Національно-

Демократичної Партії, входив до складу Народного Комітету цієї партії і був у 1914-1918 рр.

Ганкевич Лев (1883-1962) - український адвокат, політичний діяч, оборонець у кримінальних політичних процесах, журналіст і співредактор української газети «Вперед» у 1918-1922 рр., діяч УСДП. Був членом Національної Ради ЗУНР. У 1939 р. виїхав на еміграцію. Співробітничав з Українською Соціал-Демократичною Партією (УСДП), подорожував на Наддніпрянщину в політичних справах. Під час Першої світової війни співпрацював з Союзом за Визволення України та був його представником в Болгарії. В 1918 р. він був членом Української Національної Ради, Західноукраїнської Народної Республіки. Ганкевич був головою виконавчого комітету в 1921-23 та 1930-34 р. В 30-х роках здобув славу як адвокат в політичних оборонних судових розправах, обороняючи членів ОУН та УВО (Українську Військову Організацію) в польських судах. Був президентом Союзу Українських Адвокатів у Львові та віце-президент організації Львівських Адвокатів. В 1944 емігрував до Мюнхена, а в 1949 до Нью-Йорка.

Голубович Сидір (1873-1938) - відомий український політичний і державний діяч.

Левицький Кость (1859-1941) - найвизначніший український громадсько-політичний і державний діяч Галичини кінця 19 століття - першої половини 20 століття, адвокат і публіцист, дійсн. чл. НТШ і «Просвіти». Співзасновник, а згодом голова УНДП. В 1907 обраний депутатом австрійського парламенту і в 1908 - галицького сейму, керував діяльністю Українського Парламентського Клубу у Відні та Сеймового Клубу у Львові. Підчас Першої світової війни в серпні 1914 очолив Головну Українську Раду у Львові, а з травня 1915 - Загальну Українську Раду у Відні. З листопада 1918 р. - голова Державного секретаріату ЗУНР, потім - голова комісії з виборчої реформи при уряді. 1920-23 рр. - член закордонного уряду Диктатора Є. Петрушевича у Відні, в якому займав пост уповноваженого з питань преси і пропаганди, а з 1921 р. - уповноважений закордонних справ ЗУНР. В 1924 р. повернувся у Галичину, де продовжував громадську і наукову діяльність. Належав до Українського Національно-Демократичного Об’єднання.

Омелянович-Павленко Михайло (1878-1952) -

видний військовий діяч, командувач армії УНР під час Зимового походу. Народився в Тифлісі, професійний військовий, брав участь у російсько-японській війні 1904­1905 років. Під час Першої світової війни - командир гвардійського полку, начальник штабу корпусу. За Центральної ради та Гетьманату - на керівних військових посадах, з грудня 1918 року по червень 1919 року - командуючий УГА, командир Запорізького корпусу. З 6 листопада 1919 року - командуючий діючою армією УНР (змінив Петлюру на цьому посту). В грудні 1919 року на чолі 10 тисячної армії вирушив у рейд по денікінським тилам, який тривав 180 діб і закінчився 6 травня 1920 року зустріччю з українською Залізною дивізією. 21 листопада 1920 року українські війська були вибиті з території України. З Польщі Михайло Омелянович-Павленко перебрався до Чехословаччини, жив у Німеччині, Франції. Був міністром військових справ УНР у вигнанні. Помер 29 травня 1952 року й похований у Парижі.

Петрушевич Євген (1863-1940) - український

громадсько-політичний діяч, керівник уряду ЗУНР у 1919­1923 роках. В 1907-18 рр. - посол австрійського парламенту, заступник голови Української Парламентарної Репрезентації. З 1910 р. - депутат галицького сейму, брав активну участь у боротьбі за реформу виборчого закону. Підчас Першої світової війни 1914-18 рр.- член Головної Української Ради та Загальної Української Ради.

Українського Національного Об’єднання, які згодом встановили на могилі пам’ятник. Могилу, яка збереглася, нині доглядає посольство незалежної України. Перепохований 1 листопада 2002 р у Львові на Личаківському кладовищі.

Найважливіші події:

1918 р.

жовтень-листопад - розгортання національного визвольного руху на західноукраїнських землях;

16 жовтня - звернення австрійського цісаря з маніфестом «До моїх вірних австрійських народів», у якому він проголосив федеративну перебудову держави;

18 жовтня - утворення Української Національної Ради (УНР);

19 жовтня - УНР видала Маніфест, який слід вважати початком процесу утворення на західноукраїнських землях незалежної української держави;

у ніч з 31 жовтня на 1 листопада - Центральний військовий комітет організував зайняття українськими військовими підрозділами всіх головних пунктів Львова;

1 листопада - у відозві «До населення цілої держави» Національна Рада оголосила про перехід влади до її рук;

9 листопада - Українська Національна Рада як законодавчий орган створила виконавчий орган - перший уряд - Державний Секретаріат.

13 листопада - на своїй сесії Національна Рада прийняла «Тимчасовий Основний закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії»; 1918-1919 рр. - Українсько-польська війна;

1919 р.

На початку року в ЗУНР була створена армія (УГА);

22 січня - Акт Злуки ЗУНР і УНР;

25 червня - Рада Десяти на Паризькій мирній конференції санкціонувала окупацію Східної Галичини Польщею;

10 вересня - Сен-Жерменським договором, підписаним між країнами Антанти і Австрією, санкціоновано передачу Північної Буковини Румунії;

1920 р., 4 червня - за Тріанонським мирним договором, підписаним між країнами Антанти, з одного боку, і Угорщиною, з іншого, Закарпатська Україна була передана до складу Чехословаччини.

Контрольні запитання:

1. Західноукраїнська Народна республіка (ЗУНР).

2. Акт злуки УНР і ЗУНР, його історичне значення.

3. Національно-визвольний рух у

західноукраїнських землях.

4. Зовнішня політика ЗУНР.

5. В нутрі шня політика ЗУНР.

6. У чому полягає досвід державного будівництва ЗУНР, як вияв прагнення до соборності українських земель?

7. Чому Петлюра співпрацював з поляками?

8. ЗУНР у політиці радянської Росії (середина березня 1919 р. - липень 1919 р.).

9. Українсько-польська війна 1918-1919 рр.: причини, наслідки для українських земель.

Рекомендована література:

1. Історія України: нове бачення: У 2 т. /Під ред. В.А. Смолія. - К.: Україна, 1995. - Т.2. - 1996.

2. Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина ІІІ: 1917-2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004.

3. Капелюшний В. П. Українська національна державність доби визвольних змагань (1917- 1921рр.):історіографія. - дис. докт. іст. наук: 07.00.06 / Київський національний університет Ім. Тараса Шевченко - К, 2004.

4. Компанієць І.І. Революційний рух в Галичині, Буковині та Закарпатській Україні під впливом ідей Великого Жовтня (1917-1920 рр.).

5. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. - Івано-Франківськ, 1993.

6. Литвин М. Українсько-польська війна 1918 - 1919 рр. - Львів, 1998. - 488 с.

7. Михайло Сеньків, Іван Думинець З історії боротьби за соборність українських земель 1917-1945 рр. - Дрогобич, Видавнича фірма «ВІДРОДЖЕННЯ», 1995.

8. Мороз О.Ю. До питання про військово- політичне становище в Україні (березень-квітень 1918 року) // Львівська політехніка: Вісник державного університету. - 1999. - № 377.

9. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. - К., 1994.

10. Олександр Федорів ЗУНР у політиці радянської Росії (середина березня 1919 р. - липень 1919 р.) /, науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Г аличина» 2003 - № 9

11. Павлюк О.В. Радянофільство Є.

Петрушевича: переконання чи вимушеність? //

Український історичний журнал (далі - УІЖ). - 1997. - № 3. - С. 109.

12. Футулуйчук В. Українська Галицька армія: військово-патріотичне виховання та вишкіл (1918-1920 рр.). - Донецьк; Львів: Східний видавничий дім, 2000.

13. Хрестоматія з історії держави та права України. / В.Д. Гончаренко. - К., 2000.