Персоналії
Володимир Святославович (? - 1015) - Великий князь київський з 980 р. Син Святослава Ігоревича. Народився в Києві. Звершив об’єднання всіх східнослов’янських земель у складі Київської Русі.
Зробив невдалу спробу запровадити єдиний пантеон язичеських богів. Запровадив християнство на Русі (бл. 988-989 рр.), почав будувати християнські храми, зокрема Десятинну церкву, і монастирі, заснував школи і бібліотеки. За князювання Володимира Київська Русь досягла найбільшої могутності. Розвивав політичні, економічні і культурні зв’язки з Візантією, Польщею, Угорщиною, Чехією, західноєвропейськими країнами. Це була централізована християнська імперія з усталеним місцем в європейській політиці. Після смерті православна церква канонізувала Володимира Святославовича.Володимир Мономах (1053-1125) - Великий князь Київський (1113-1125 рр.). Онук Ярослава Мудрого.
Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель. Ініціатор Любецького з’їзду 1097 р.,
Витичівського з'їзду 1100 р., Долобського з'їзду 1103 р. Виступив за припинення князівських міжусобиць. Здобув славу боротьбою проти половців (1103, 1107, 1111 рр.). Скасував холопство за борги. Видав закони - «Статут Володимира Всеволодовича» Автор пам'ятки
давньоруської літератури «Повчання Володимира Мономаха» (1117 р.), в якому закликав до об'єднання всіх давньоруських земель. Правлінням Володимира Мономах закінчилась в історії Київської Русі доба відносної єдності держави.
Данило Романович Галицький (1201-1264) - князь волинський і галицький, король Русі з 1253 р. Після смерті батька, князя Романа Мстиславовича у 1205 р разом з матір'ю перебував при угорському дворі, рятуючись від боярських заворушень. Княжив з братом Васильком у дрібних волинських князівствах. Об'єднав Волинь (1229 р.), оволодів Галичем (1238 р.) та Києвом (1239 р.). Після перемоги в 1246 р. над коаліцією Угорщини і Польщі Данило Галицький поширює владу на Галичину.
Після встановлення монголо-татарського іга, щоб врятувати державу, Данило Галицький змушений був поїхати до ханського двору до Сараю і визнати формальну залежність від Золотої орди. Для боротьби з татарами прагнув створити широку коаліцію володарів країн європейських держав: Апостольського престолу, Тевтонського ордену, Угорщини, Польщі, Литви. Підтримував контакти з папою римським Інокентієм IV, погодився на унію і приймав від папи королівську корону. Внаслідок мудрої державної політики Данило Галицький фактично не підкорився владі Золотої орди, але в 1259 р. під натиском військ Бурундая Данилу Галицькому довелося знищити укріплення. Запропонував європейське самоуправління у містах. Засновник Львова, Холма. Активно поширював західні культурні впливи. Діяльність Данила Галицького відображена в Галицько-Волинському літописі.Ігор (? - 945) - Великий князь Київський (912945 рр.). Став фактичним засновником династії Рюриковичів. Приєднав до своєї держави
східнослов’янські племена (древляни, угличі та ін.), що відокремились від неї на початку його князювання. Уклав мир з печенігами. У 941 р. здійснив невдалий похід на Константинополь, у 944 р. уклав договір з Візантією. Був вбитий під час повстання древлян.
Лев І Данилович (бл. 1228 - бл. 1301) - галицький князь. Успадкував у 1264 р. Перемишльське князівство і Львів після смерті батька Данила Галицького та у 1269 р. Белзьке, Холмське і Дорогичинське князівства, після смерті брата Шварка Даниловича - Галич. У 1272 р. переніс столицю Галицько-Волинської держави до Львова. Був одружений з угорською королівною Констанцією, мав дипломатичні зв’язки із Заходом, що позначилось на культурному та господарському житті країни, адміністрації та міському самоврядуванні. Залежний від Золотої Орди, князь Лев користувався допомогою татар у походах на Польщу та Литву. Після смерті князя Болеслава Соромливого в 1279 р. намагався приєднати до своїх володінь Краків. Однак потерпів поразку і змушений був повернути українське Закарпаття та Люблінську землю.
Олег (? - 912) - давньоруський князь: якому за літописами, Рюрик, вмираючи, передав у 879 р. опіку над своїм неповнолітнім сином Ігорем і князювання у Новгороді. Походив з норманів. Мав велику дружину. Оволодів Смоленськом і Любечем (882 р.), убив київ. князів Аскольда і Діра (882 р.), пізніше підкорив древлян, сіверян, радимичів. Після вдалого походу на Константинополь у 911 р. заключив з Візантією вигідний для Русі договір.
Ольга (бл. 890 - 969) - велика княгиня київська (945-957 рр.), мати Святослава Ігоревича, християнське ім’я - Олена. Після вбивства древлянами її чоловіка князя Ігоря у 945 р., княгиня Ольга правила Київською державою під час неповноліття Святослава Ігоревича. Укріпила торгівельні і політичні відносини з Візантією, встановила порядок збирання данини та її розміри. У 955 р. (або в 957 р.) прийняла християнство. Канонізована православною церквою.
Роман Мстиславович (бл. 1152-1205) - галицько- волинський князь в 1199-1205 рр., державний і військовий діяч. Син волинського князя Мстислава Ізяславовича. Одержав від батька новгородське і волинське князівства. Після смерті Володимира, останнього галицького князя з династії Ростиславичів, князь Роман створив Галицько- Волинське князівство, об’єднавши Галицьке князівство з Володимиро-Волинським. Пізніше включив Київ до сфери свого впливу. Розбивши половців, зміцнив кордони князівства. Роман Мстиславович укріпив князівську владу. Загинув, потрапивши у польську засідку.
Ярослав Мудрий (бл. 978 - 20.1.(2.II).1054) -
великий князь київський в 1019-1054 рр., державний діяч Київської Русі, син Володимира Святославовича. Вів боротьбу проти свого брата Мстислава, прагнучи об’єднати всі руські землі. Але в 1026 р. у городку під Києвом між ними був укладений мир, після якого територія була поділена. В 1036 р. після смерті Мстислава Ярослав Мудрий став єдиним володарем могутньої Київської держави (окрім Полоцька). Поріднився з багатьма європейськими дворами. Впорядковуючи соціальні відносини і закріплюючи владу в державі, Ярослав Мудрий уклав збірку давнього руського права «Правду Ярослава» («Руська правда»).
У 1039 р. домігся заснування Київської митрополії під юрисдикцією константинопольського патріарха. Митрополитомкиївським собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона (1051 р.). За Ярослава Мудрого в Київській Русі засновано перші монастирі - Св. Юрія, Св. Ірини та Києво- Печерський монастир. Було складено літописний звіт, побудовано Софійський собор. Русь за часів Ярослава Мудрого була в Європі великою і могутньою державою. Підтримувала тісні відносини з Візантією, Німеччиною, Угорщиною, Францією, Польщею, Австрією та скандинавськими країнами. Це був період найвищого розквіту Київської Русі. Похований у Софіївському соборі в Києві.
Найважливіші події:
882 р. - захоплення князем Олегом Києва та об’єднання Північної та Південної Русі, що стало основою для давньоруської державності;
980 р. - релігійна реформа князя Володимира (запровадження шестибожжя);
988 р. - хрещення Київської Русі;
Х-ХІІ ст - «Руська правда» - перша писана збірка законів Руси-України;
1051 р. - обрано першого руського митрополита Іларіона 1097 р. - Любецький з’їзд;
1253 р. - коронування Данила Галицького.
Контрольні запитання:
1. Охарактеризуйте основні версії походження слов’ян.
2. Етимологія понять «Русь» та «Україна».
3. Проаналізуйте версії виникнення Київської Русі.
4. Яка, на вашу думку, найбільш вірогідна думка щодо походження українців ? Чому?
Рекомендована література
1. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. - К., 1989.
2. Бушин М.І., Морозов А.Г., Корновенко С.В., Лазуренко В.М., Мащенко І.Ю. Етносоціальні та державотворчі процеси в України у ІІІ - VII столітті н.е. - Черкаси: Ваш дім, 2004.
3. Великий неспокій: Друга пол. XII-XIII ст. /Упоряд., авт. передм. В.М.Ричка. - К.: Україна, 1992.
4. Геродот: Історія в 9-ти книгах. - К., 1993.
5. Головко О.Б. Князь Роман Мстиславович та його доба : Нариси з історії політичного життя Південної Русі ХІІ - поч. ХІІІ ст. - К. 2001.
6. Греков Б. Киевская Русь. - М, 2004.
7. Грушевський М.
Ілюстрована історія України. - К., 1991.8. Давня історія України: У 2 кн. - Кн.2 / П.П.Толочко (кер. авт. кол.), - К., 1995.
9. Дорошенко Д. Нарис історії України. - Львів, 1990.
10. Історія України. Навчальний посібник (під наук. ред. д.і.н., проф. М.І. Бушина). - Черкаси, 2000.
11. Історія України/Під редакцією В.Смолія. - К., 1997.
12. Історія української культури у п'яти томах. - Т. Історія культури давнього населення України. - К., 2001.
13. Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь - К., 1998
14. Котляр М.Ф. Історія давньоруської державності. - К.. 2002.
15. Котляр М.Ф. Історія України в особах: Давньоруська держава. - К., 1996.
16. Котляр М.Ф. Полководці давньої Русі. - К.:
Україна, 1996.
17. Котляр М.Ф. Русь язичницька: біля витоків східнослов'янської цивілізації. - К.: Заповіт, 1995.
18. Котляр М.Ф.Данило Галицький. - К., 2001.
19. Крип'якевич І. Галицько-Волинське князівство. - К., 1984.
20. Моця О.П., Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства. - К., 1996.
21. Мурзин В.Ю. Происхождение скифов: основные этапы формирования скифского этноса. - К., 1990.
22. Півторак Г. Міфи й правда про трьох братів зі спільної колиски (про походження українців, росіян та білорусів). — К., 1998.
23. Півторак Г. П. Києворуська писемність ХІ-ХІІІ ст.
як джерело дослідження історії східнослов’янських мов / Г. П. Півторак // Рукописна та книжкова спадщина України. - 1996. - Вип. 3. - С. 32-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-
pdf7rks_1996_3_3.pdf
24. Ричка В.М. За літописним рядком: Історичні оповіді про Київську Русь. - К.: Рад. шк., 1991.
25. Ричка В.М. Київська Русь: проблема
етнокультурного розвитку (конфесійний аспект). - К.,1994.
26. Ричка В.М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації // Український історичний журнал. - 2001. - № 2. - С. 23-33.
27. Сидоренко О.Ф. Українські землі в міжнародній торгівлі (ІХ - серед. ХѴІІ ст). - К., 1997.
28. Толочко А.П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. - К.: Наук. думка, 1992.
29. Толочко П. Київська Русь. - К.,1996.
30. Толочко П. П. Літописи Київської Русі. - К, 1994.
31. Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII-XIII веков. - К.: Наук. думка, 1980.
32. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. - СПб, 2003.
33. Толочко П.П. Древнерусская народность: воображаемая или реальная. - Санкт-Петербург, 2005.
34. Шип Н.А. Дискусія про термін «Русь» 77 Український історичний журнал. - 2002. - № 6. - С. 92-107.
35. Юсова Н.М. Генезис концепції давньоруської
народності в історичній науці СРСР (1930-ті - перша половина половина 1940-х років). - Вінниця: ТОВ «Консоль», 2005.