Персоналії
Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934) - український історик, літературознавець, публіцист, політичний, громадський і державний діяч. Народився в м. Холм. Закінчив Київський університет (1890).
Академік АН УРСР (1924), академік AH СРСР (1929). З 1894 року професор Львівського університету. З 1919 по 1924 р. перебував в еміграції. 1897-1913 pp. голова Наукового товариства ім. Т.Шевченка. З кінця 1930 по 1934 р. працював у Москві. У Львові почав публікацію своєї основної наукової праці - «Історія України-Руси» (10 тт. в 13 кн., 1898-1936). 20 листопада 1917 р. Центральна Рада під головуванням Грушевського проголосила створення Української Народної Республіки. Під керівництвом Грушевського була розроблена Конституція УНР (прийнята 29 квітня 1918 p.). Помер Грушевський М.С. 25 листопада 1934 р. у Кисловодську (після нескладної операції від зараження крові). Перевезений в Київ і похований на Байковому кладовищі.Багалій Дмитро Іванович (1857-1932) - історик, архівознавець, громадський діяч, академік ВУАН (1918). Народився у м. Київ. Навчався 1876-1880 на історико- філологічному факультеті університету Святого Володимира. Від 1883 - доцент кафедри російської історії у Харківському університеті, завідувач Харківським історичним архівом. У 1887 року у Московському університеті за сприяння професора В. Ключевського захистив докторську дисертацію. Від 1887 року професор. 1906-1911 - ректор Харківського університету. 1906, 19101914 - член Державної ради (С-Петербург). 1914-1916 голова Харківської міської думи. Наукова діяльність присвячена історії України XV-XVIII ст., зокрема Лівобережної та Слобідської, історії козацтва, духовної культури, археології, краєзнавству, архівній справі. Підручники з російської історії та історіографії.
Гуржій Іван Олександрович (15(28).09.1915, с.Худяки, тепер Черкаського р-ну, Черкаської обл. - 31.10.1971, м.Київ) - дослідник історії України ХѴІІІ - ХІХ ст., д.і.н.
(1953), проф. (1955), член-кореспондент АН УРСР (1958). Із селян. 1932-1934 - учитель Леськівської неповної с/ш (Черкаська обл.), 1936 - Врадіївськоїзразкової с/ш (Одеська обл.). Навчався на мовно- літературному факультеті Черкаського і Полтавського педагогічних інститутів, історичному факультеті Одеського університету (1936-1941). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. З 1948 - старший
науковий співробітник, 1955 - завідувач відділу історії феодалізму, 1958 - заступник директора Інституту історії АН УРСР (до 1971). 1953-1955 за сумісництвом зав.
відділу методики історії Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР. 1961-1963 - заступник голови Відділу суспільних наук АН УРСР, потім академік-секретар Відділу економіки, історії, філософії та права, член Президії АН УРСР (до 1968). В 1969-1971 - завідувач відділу історіографії та джерелознавства Інституту історії АН УРСР, голова Наукової ради з історії історичної науки при Секції суспільних наук. У різний час був головою «Єдиного наукового студентського товариства» Одеського університету, членом бюро історичної секції товариства «Знання», правління Київської міської організації товариства «Знання», правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК), президентом правління Українського товариства дружби і культурного зв»язку з зарубіжними країнами тощо. Працював у складі Національного комітету істориків СРСР. Автор близько 300 праць переважно з соціально- економічної історії, історіографії та джерелознавства України другої пол. ХѴІІІ-ХІХ ст. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1971). Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Смолій Валерій Андрійович (нар. 1 січня 1950 р.) - український історик, доктор історичних наук (1985), академік НАН України (1995), директор Інституту історії України НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України (1998), член президії правління Національної спілки краєзнавців України.
Народився 1 січня 1950 року у селі Авратин на Хмельниччині.
1970 року закінчив історичний факультет Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Протягом 1970-1972 рр. працював учителем Волосівської 8-річної школи на Житомирщині та Богданівської середньої школи на Тернопільщині, асистентом у Ніжинському педагогічному інституті. З 1972 року працює в Інституті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України): з 1986 року - завідувач відділу, з 1991 року - заступник директора, з грудня 1993 року - директор.
У 1975 р. він захистив кандидатську дисертацію на тему «Возз'єднання Правобережної України з українськими землями у складі Російської держави», а в 1985 р. - докторську дисертацію на тему «Суспільна свідомість учасників народних рухів України (друга половина XVII-XVIII ст.)». У 1992 році його обрано членом-кореспондентом, а в 1995-му - академіком НАН України. З 11 серпня 1997 року по 18 серпня 1999 року - Віце-прем'єр-міністр України.
Нагороджений державними відзнаками: Орденом князя Ярослава Мудрого II ст. (30 грудня 2014), Орденом
князя Ярослава Мудрого III ст. (23 серпня 2011), Орденом
князя Ярослава Мудрого IV ст. (30 грудня 2004), Орденом
князя Ярослава Мудрого V ст. (27 грудня 1999), Орденом
«За заслуги» I ст. (16 січня 2009), Орденом «За заслуги» II ст. (22 грудня 2006), Почесною відзнакою Президента України (22 серпня 1996), Державною премією України в галузі науки і техніки 2001 року.
Контрольні запитання
1. Обґрунтуйте зростаюче значення історії України на сучасному етапі.
2. Що таке періодизація історичного процесу і з якою метою вона здійснюється?
3. Періодизація українського історичного процесу М.Грушевського.
4. Які нові схеми періодизації історії України з'явилися на сучасному етапі розвитку історичної науки?
5. Які основні періоди української історії можна виділити сьогодні? Дайте їх загальну характеристику, розкрийте особливості.
Рекомендована література
1. Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки : Навч. посіб. - К.: Вид. дім «КМ Академія», 1995.
2. Грушевський М. Історія України-Руси 10 тт., в 13 кн., 1898-1936.
3. Історія України. Навч. - метод, посіб. для семінар, занять. За ред. В.М.Литвина. - К.: Знання - Прес, 2006.
4. Історія України. Навч. посіб. для студентів неісторич. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Бушина М.І. та Гуржія О.І. - Черкаси, 2007.
5. Енциклопедія історії України : В 5 т. / Ред.кол. : В.А.Смолій (голова) та ін. - К.: Наук. Думка, 2000.