Остання аграрна реформа та її наслідки

Вже минуло й півстоліття з часу проголошення селянської реформи 1861 р, як царський уряд, підштовхуваний масовим селянським рухом, що набрав наймогутнішого розмаху в Україні напередодні і в період демократичної революції 1905—1907 рр, змушений був знову зайнятися про­блемами села Новопризначений глава уряду П Столипін протягом 1906—1910 рр став запровад­жувати нову аграрну реформу, її головною метою було створення на селі значного прошарку заможних селян, щоб піднести продуктивність сільського вироб­ництва

У результаті цієї реформи сільська община була позбавлена права виступати єдиною незаперечною розпорядницею у справі перерозподілу орних земель і пасовищ Кожен селянин дістав право продажу сво­го земельного наділу або купівлі землі Виходячи з общин, заможні селяни могли вимагати об’єднання їм належних у різних місцях земельних угідь в одне рівноцінне, яке називалося «відрубом», а то й взагалі виселятися за межі села і створити своє окреме хутірське господарство Новостворений Селянський банк надавав «відрубникам» і «хуторянам» грошові кредити для господарського облаштування

Столипінська аграрна реформа на українських землях, де вже було чимало заможних селян (найбільше — на Правобережжі й Півдні), мала цілком позитивні наслідки На хутори й відруби ви­селилися 226 тис селянських господарств, що становило майже половину їх загальної кількості, реформа сприяла розвитку ринкових відносин на селі, ширшому застосуванню машин і добрив, що зумовлювало зростання товарності сільського гос­подарства

З 1910 до 1913 р посівна площа в українських гу­берніях зросла на 900 тис дес і загалом становила 22,9 млн дес 1913 р тут було досягнуто найбільшо­го валового збору зернових 1 200 млн пудів Третина всієї продукції сільського господарства продавалася на внутрішньому й зовнішньому ринках Частка Ук­раїни в експорті Російської імперії становила понад 25%, а щодо вивозу зернових — і того більше по­над 40%, 250-300 млн пудів щорічно Вона могла б бути ще більшою

Але значна кількість бідняцьких господарств бу­ла малопродуктивною і малотоварною, що обумовлювалося невисокою середньою врожайністю зернових з окремий культур вона коливалася від 9 до 10 ц з га

Столипінська аграрна реформа не зачепила поміщицьких землеволодінь Хоча з часу реформи 1861 р українські поміщики й продали, переважно за­можним селянам, половину своєї землі, але в їх руках на 1914 р залишалося понад 10 млн дес Причому близько 5 тис поміщиків володіли в середньому по 1 600 дес Ясно, що за наявності значного прошар­ку малоземельних селян, кількість яких з середнім наділом 2 дес 1914 р сягнула 2 млн (з них полови­на не мала ні коня, ні корови), українське село весь час було у постійному соціальному напруженні