Початок українського культурного відродження
Розвиток народного господарства України супроводжувався значним духовно-культурним піднесенням Колонізаторська політика російського царизму викликала в українському суспільстві дедалі наростаючу захисну реакцію, що проявилося у цілому комплексі подій 1 явищ, ЯКІ свідчили про засвоєння інтелігенцією і поширення у масах національної свідомості, про активізацію українського національного руху в усіх його формах, як культурницьких, так і політичних, про розвиток усіх галузей культурного життя українців
У сукупності ці процеси дістали назву українського національного відродження XIX —початку XX ст Першим осередком його стала Слобожанщина, де 1805 р з ініціативи освіченої міської громади Xap- Ікова відкрили університет Це був на той час єдиний вищий навчальний заклад на всіх підвладних Російській імперії українських землях Харківський університет став не просто науково-освітнім центром Слобідської і Лівобережної України, а й провідником української культури При університеті була заснована друкарня і книгарня, започатковано видання газет, журналів, альманахів
Ці видання висвітлювали не тільки соціально- економічне й політичне життя регіону, а й історичне минуле українського народу, самобутність української культури
Перший в Україні масовий популярний часопис «Украинский вестник», що випускався у Харкові з 1816 до 1819 р, проголосив своїм девізом «Сприяти всебічному піднесенню науки й літератури» Часопис наполегливо популяризував знання з історії, етнографи, географи України, висміював раболіпне схиляння багатьох українських дворян і міщан перед усім іноземним, виховував шанобливе ставлення до національної культури, радив широко використовувати українську мову на сторінках друкованих видань, публікувати нею друковані праці вчених, які, «можливо, змагатимуться з найосвіченішими народами Європи»
«Украинский вестник» першим започаткував друкування українською мовою Зокрема, професор (пізніше ректор) Харківського університету Петро Гулак-Артемовський друкував тут українською мо- I вою свої поетичні й літературознавчі твори
Молоді українські патріоти Амвросій Метлинсь- кий, Левко Боровиковський, Олександр Корсун та
інші ще студентами створили в 20—40-х рр літературне об'єднання, яке сучасники, назвали гуртком харківських романтиків У своїх поетичних творах вони оспівували лицарські подвиги запорозьких козаків як найактивніших самовідданих захисників батьківщини, козацькі громадські порядки як загальнолюдський ідеал суспільно-політичного устрою і соціальної справедливості «Харківські романтики» були впевнені, що своїми творами, написаними по-українському, рятують «умираючу мову» 3 цим вони пов'язували сподівання якщо не на повне відновлення автономного суспільно-політичного устрою України, то принаймні на непохитне збереження звичного побуту і давніх традицій духовної культури
Григорій Квітка-Основ’яненко довів, що українською мово^р можна писати й високохудожні прозові твори Його «Малоросійські повісті», видані в Харкові 1834 р, мали величезний успіх в освідченої публіки, яка назвала їх автора батьком української прози А прості селяни, багато з яких на Харківщині також були знайомі з творами Квітки- Основ’яненка, шанобливо називали його народним письменником
Навколо Квітки-Основ’яненка, авторитет якого як народознавця був дуже високим серед сучасників, гуртувалась передова народолюбна молодь Харкова Як директор і режисер, він керував роботою стаціонарного професіонального театру, репертуар якого поповнював своїми власними драматургічними комедіями “Сватання на Гончарівці ”, “Шельменко- денщик ”, “Шельменко-волосний писар" Глядачів захоплювала блискуча гра актора Карпа Соленика у цих та інших виставах Харківського театру 3 популярними п’єсами Івана Котляревського “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” гастролювала у Харкові трупа Полтавського стаціонарного театру
Під безпосереднім впливом Квітки-Основ’яненка зайнявся літературною творчістю українською мовою випускник Харківського університету Микола Костомаров, який пізніше здобув славу історика України Та й усі написані ним у молоді роки драми й поеми — це художні твори історичної тематики 1843 р він опублікував, а наступного року захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня магістра, спеціально присвячену вивченню української народно-поетичної творчості як важливого джерела достовірних відомостей про історичне минуле України Ще один талановитий вихованець, згодом професор Харківського університету, Ізмаїл Срез- невський започаткував записи з народних уст та наукове вивчення українських народних пісень і дум
на історичні теми В 30-х рр XIX ст у Харкові вийшла в світ трьома випусками його фольклорна збірка “Запорозька старовина” Він же першим виступив 1834 р у пресі за якнайширше використання української мови, висловивши тверде переконання в тому, що й чекає літературна слава До справи українського національно-культурницького відродження долучається й Київський університет, заснований 1834 р Його перший ректор Михайло Максимович упорядкував і видав три збірки українських народних пісень У такій же упорядкованій Платоном Лукашевичем збірці, що побачила світ 1836 р, уперше разом були подані фольклорні записи, зроблені як у Східній, так і в Західній Україні Українська пісня, дума, казка, переказ так захоплюють молодь, що вона бажає самостійно й з перших уст робити записи українсько- іо фольклору і знайомити з ними широку громадськість, публікуючи їх у періодичних виданнях чи окремими книжками Поступово удосконалюється справа опрацювання та популяризації фольклорних творів Від простого записування дослідники переходять до глибокого наукового аналізу кожного окремого і нору Тож у традиціях культурних надбань народних мас національне відродження в Україні діставало могутній імпульс для подальшого розвитку А це додавало наснаги подвижникам національного духу, які дбали про масове поширення національної самосвідомості Як дієве знаряддя у цій справі їм добре прислужилася видана 1840 р в Петербурзі збірка поезій “Кобзар” тоді ще невідомого широкому загалу читачів автора —Тараса Шевченка Книга стала явищем українського національного відродження