НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ, політичному і культурному ЖИТТІ (ДРУГА ПОЛОВИНА 60-Х - СЕРЕДИНА 80-Х РОКІВ)

Із приходом до влади Л. І. Брежнєва було згорнуто господарські реформи Хрущова. Децентралізовану систему управління (радгос­пи) заміняють на централізовану. У 1967-1968 рр. йде поступова перебудова республіканських міністерств на союзно-республі­канські.

Не давали відповідного ефекту й безліч усіляких заходів, рішень і резолюцій щодо розвитку сільського господарства. Безгоспо­дарність у використанні землі призвела до того, що з 1965-го по 1985 рік посівні площі в Україні зменшилися більше, ніж на мільйон гектарів. Нерідко траплялося так, що найбагатіші землі передава­лися під індустріальне будівництво або затоплювались штучними морями. Дедалі різкішими ставали відмінності соціально-побуто­вих умов життя мешканців сіл і міст. Все це спричинило виїзд найбільш працездатної частини сільського населення до міст, обез­люднення цілих сіл і хуторів. Протягом 1966-1985 рр. чисельність сільських жителів України зменшилась на 4,6 млн. осіб. Зростала сільська бюрократія, повністю позбавляючи колгоспи будь-якої самостійності. Посилювалась прихована експлуатація села, коли Ціни на сільськогосподарську техніку постійно підвищувались, а на сільськогосподарську продукцію залишалися фактично без змін.

зов

Надзвичайно повільними темпами зростав матеріальний рівень життя народів CPCP. І той ріст забезпечувався за рахунок роз­продажу національних природних багатств - нафти, газу, вугілля, лісу, електроенергії.

Значна частина природних багатств вивозилася з України, од­нак валюта осідала у центральних відомствах. Тільки електро­енергії Україна експортувала щороку на 1 млрд. Однак жодного мільйона карбованців вона за це не одержувала. Залишковий прин­цип фінансування призвів до зубожіння у сфері освіти, науки, куль­тури, медицини. Житлові умови населення поліпшувались дуже повільно. Відставали від запитів населення обсяги виробництва й продажу товарів народного споживання. Водночас на всіх рівнях керівництва ширилася безвідповідальність і байдужість до вироб­ництва, стану економіки, процвітали приписки, казнокрадство, марнотратство, хабарництво. Набирала розмаху "тіньова" еконо­міка, складались мафіозні структури, внаслідок чого посилилася соціальна диференціація серед населення. Все це призвело до за­стою в соціально-економічній сфері.

У той же час посилювались деформації в політико-управ- лінській сфері. Тут найбільш рельєфно проявлялись благо­душність, самовдоволення і самозаспокоєність.

У 1972 р. відбулася заміна в керівництві Україною: замість П. Шелеста першим секретарем ЦК КПУ став В. Щербицький. Во­льові методи управління збереглись і зміцнилися, посилився ідео­логічний диктат партапарату. Все глибше в життя проникала "куль­тівська" ідеологія. Перші секретарі компартії перетворились на повних "хазяїв" своїх територій. Посилюється русифікація Украї­ни. У1977 р. була ухвалена Конституція CPCP, а в 1978 р. - Кон­ституція УРСР Ці конституції значною мірою дублювали "сталін­ську" конституцію 1936 р. Декларації навіть розширилися, та ре­альні права народу не забезпечувались.

Восени 1965 р. відбулася перша, а в січні - травні 1972 р. - дру­га велика хвиля арештів на Україні, їх жертвами стали: В. Чор- новіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий. В. Стус,

І. Калинець, І. Стасів-Калинець, отець В. Романюк, Н. Світлична, Ю. Шухевич та інші. Політичні процеси над ними відбулися у 1972— 1973 рр., в цей час вимусили покаятися Івана Дзюбу.

Поряд із карними методами офіційна влада посилювала ідео­логічний тиск на суспільство. У сфері міжнаціональних відносин орієнтація йшла на злиття націй і утворення нової історичної спільності - радянського народу. Пріоритетне становище відводи­лося російській мові, культурі. У 1978 р. вийшов "Брежнєвський циркуляр" - постанова ЦК КПРС про посилення вивчення та ви­кладання російської мови і літератури; у 1983 р. - "Андроповсь- кий указ" - постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російсь­кої мови в школах.

Русифікаторська політика Москви ще більше посилювала опір в Україні.

(?) ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які особливості соціального та політичного розвитку УРСР у другій половині 60-х - першій половині 80-х років ?

2. Чим характерна була національна політика радянського уряду у зазначений період?

3. Що являв собою рух опору? Хто такі дисиденти, і які позиції вони відстоювали?