Зміни у культурному житті

У період Радянської влади культура як система загальнолюдських цінностей, духовних і матеріальних досягнень кожного народу зазна­ла значних деформацій і втрат Однобокий підхід до культурнотворчого процесу суттєво збіднив сферу культурного життя, залишивши за його рамками все, що не вкладалося в догми класової, а згодом партійно-номенклатурної ідеологи Вкрай негатив­но позначився на стані культури залишковий прин­цип і'і фінансування В результаті, за даними ЮНЕСКО, CPCP за інтелектуально-моральним рівнем посів у середині 80-х рр 57 місце В СВІТІ

В складних умовах перебувала і перебуває освіта Незважаючи на неодноразові спроби рефор­мувати систему освіти, п стан не тільки не поліпшився, а й погіршився Проекти освітніх ре­форм 1984 та 1987—1988 рр були розроблені КПРС, яка, крім великої кількості гарних слів у цих документах, нічого не зробила для поліпшення стану освіти Навпаки, в цей час продовжував діяти залишковий принцип фінансування освіти, бюро­кратичні перепони все ще сковували її демократи­зацію На початку 90-х рр CPCP посідав за рівнем освіти 28 місце

У 1991 р Верховна Рада України прийняла за­кон “Про освіту”, що визначив школу як основу ду­ховного та соціально-економічного розвитку дер­жави і передбачив кардинальні зміни в й роботі Його реалізація тісно пов’язана із зміцненням ма­теріально-технічної бази освіти, урізноманітненням форм шкільної освіти впровадженням у навчання новітніх досягнень науки

Одним із найважливіших завдань школи є за­безпечення виконання “Закону про мови в Ук­раїнській PCP ”, прийнятого 1989 р Відтоді в рес­публіці відкрито чи поновлено сотні шкіл з ук­раїнською мовою навчання, організовано тисячі ук­раїномовних класів у школах з російською мовою навчання Освітня система стає більш гнучкою та різноманітною З’явилась велика кількість ліцеїв, коледжів гімназій Ці заклади значно урізно­манітнили навчальний процес, сприяють поглибле­ному розвитку здібностей в учнів і студентів Зроб­лені помітні кроки в справі гуманізації освіти Знач­но більше уваги приділяється вивченню української історії, релігії, народознавства, перші зрушення є у викладанні інших суспільних наук Кабінетом міністрів затверджена національна програма “Освіта” (“Україна — XXI століття”), метою якої є піднесення вітчизняної освіти до світового рівня Програмою передбачена реконструкція існуючої системи освіти з урахуванням політичних, еко­номічних і духовних змін у суспільстві, створення гнучкої системи підвищення кваліфікації і пе­репідготовки всього без виключення населення 1 створення навчальних закладів майбутнього університетських комплексів, профільних академій, регіональних університетів, мережі коледжів, ліцеїв, гімназій, шкіл і т ін

Зроблені перші суттєві кроки щодо перебудови вищої і середньої спеціальної освіти 3 метою тіснішого зв’язку з середньою освітою були злиті Міністерство народної освіти та Міністерство ви­щої і середньої спеціальної освіти в одне — Міністерство освіти України Скорочуються мас­штаби підготовки спеціалістів через заочну та вечірню форми навчання Реорганізовується вся структура вищої і середньої спеціальної освіти з ме­тою наближення її до нинішньої практики суспільного життя Здійснюється перехід на три­ступеневу підготовку — бакалавр, спеціаліст, магістр Поряд з державними створюються нав­чальні заклади, які базуються на інших формах власності Вузи стають більш автономними у своїй діяльності

В останні роки зроблені такі важливі кроки у сфері освіти, як відновлення діяльності Києво-Мо- гилянської академії, відкриття в Києві Національ­ної академії управління, Академії фінансистів у До­нецьку, ряду нових університетів В республіці роз­горнулася робота по акредитації вузів, переходу їх на українську мову викладання Однак проблемою проблем залишається фінансування І на сьогодні видатки на підготовку одного спеціаліста у вузах розвинутих країн у 5—6 разів більші, ніж в Україні

Провідним науковим центром залишається Академія наук України, проголошена 1994 р національною Однак і в ній нагромадилися серйозні проблеми Орієнтація на прикладні роз­робки супроводжувалася падінням престижності фундаментальних досліджень При цьому понад 90% нових технологічних розробок не впровад­жується у виробництво Серйозною вадою у сфері науки в Україні є п поділ на академічну, вузівську та галузеву Низький рівень фінансування створює ве­ликі труднощі і в достатньому матеріально- технічному та кадровому забезпеченні науки Ок­ремі інститути втратили за останні роки 50—60% свого кадрового складу

Загальна чисельність наукових кадрів у рес­публіці на 1994 р становила близько 300 тис чол, що вдвічі більше, ніж у Франції 3 них понад 80 тис — доктори і кандидати наук Однак наукові результати набагато нижчі, ніж у Західній Європі та Америці Загалом же спостерігалося падіння професіоналізму значної маси наукових спів­робітників Давалися взнаки відсутність здорового суперництва, творчих дискусій, чесного і відкрито­го обміну думками, одностороння орієнтація ук­раїнської науки на російську під вивіскою “всесо­юзна” та ізоляція від європейської і світової науки Погана технічна оснащеність наукових лабораторій, різке зниження життєвого рівня і соціальна незахи­щеність призвели до зростання виїзду багатьох вче­них за рубіж для роботи за контрактом на тривалий час, а то й назовсім Щороку в результаті міграції Україна втрачає близько 10 тис дипломованих спеціалістів Особливо відчутні втрати серед гене­тиків, фізиків-теоретиків, фізіологів, біохіміків Зростає і внутрішній “відлив умів” Останнім ча­сом понад 20% науковців перейшли до комерційних структур

Такий стан у науці не дає надії на швидкий вихід України з кризи, хоча немало вчених самовіддано працюють в цьому напрямі Перебудовується робо­та Академії наук, змінюються пріоритети^ Зростає, увага дофундаментальних досиджень Йде пере­групування наукових сил Створено Міністерство України у справах науки і технологій, діє Українська наукова асоціація (УHА), покликана сприяти відродженню української науки і виведенню її на світовий рівень Засновані Академія наук вищої школи, Українська академія аграрних наук, Ака­демія медичних наук, Академія мистецтв, Академія правових наук, ряд інших галузевих академій Ви­ник ряд дослідних інститутів та центрів як гро­мадських об'єднань науківців, наукових товариств Зокрема, у 1989 р відновило свою діяльність Нау­кове товариство їм T Шевченка

Тіснішає співробітнищво з українською діаспо­рою, інтелектуальні зусилля якої тепер спрямовані на становлення та утвердження незалежної Ук­раїни Ряд відомих представників її включилися безпосередньо у державне та культурне будівниц­тво в Україні Це, зокрема, Б Гаврилишин, Б Крав­ченко, И Пріцак, ТГунчак та ін На початку 1993 р повідомлено, що секретаріат Українського вільного університету в Мюнхені підписав договір про співпрацю, за яким Міністерство освіти Ук­раїни визнає УВУ та його дипломи

Процеси оновлення широко охопили також ук­раїнську літературу та мистецтво Письменство ос­таточно звільнюється від комуністичної ідео­логічної облуди Йде переоцінка суспільних ідеалів, історичних явищ Центральне місце сьогодні нале­жить публіцистиці, що пов’язано з високим рівнем політизащі суспільних процесів Слід відзначити наповнену високим громадянським змістом творчість І Драча, Д Павличка, І Дзюби, РЛуб- ківського, РІваничука, O Мусієнка, C Плачинди, Ю Щербака та ін Широко розгорнув публікації з призабутої спадщини академік M Жулинський

У 80-х — на початку 90-х рр до читача прийшли із забуття твори M Грушевського, В Вин- ниченка, M Кулшіа, M Хвильового, M Зерова, O Олеся, Є Маланюка, ГКосинки, Є Плужника, зачинателя нового напряму в монументальному жи­вописі художника ГСиниці та ін Повернуто йому твори В Стуса, І Світличного, Є Сверстюка, Ігоря і Ірини Калинець, В Голобородька та ін, чия діяльність у відстоюванні української культури та мови за брежнєвських часів була розцінена як націоналістична та антирадянська Повернувся на рідну землю письменник і правозахисник M Руден­ко Немало письменників включилися в політичне життя і, ставши народними депутатами різних рівнів, відстоюють свободу творчості, права Ук­раїнської держави, п мови і культури “Материко­ва’ українська культура збагачується культурними надбаннями українців всього світу В Україні постійно розширюються можливості для ознайом­лення із творчістю літераторів і митців української діаспори — В Барки, УСамчука, І Багряного, O Ольжича, O Теліги, Ю Липи, ОЛятуринської, В Курилика, Г Крука, ГМазуренко, В Ткач, M Бідняка, П Цимбалюка, В Цимбала.К Колоти­ло, А Рудницького, І Соневицького В українську культуру повернулося ім’я видатного танцівника, хореографа, теоретика класичного балету C Лифа- ря та багатьох інших митців

Культурний потенціал західної української діас­пори органічно вплітається в культивовану народом систему національних духовних цінностей і над­бань Цей потенціал, створюваний десятиліттями, досить високий У західному світі діє розгалужена мережа українських новітніх наукових і культурних закладів, мистецьких колективів, газет і журналів Велика кількість їх створена завдяки щедрій добро- творчій діяльності таких відомих наших земляків- меценатів, як П Яцик, E Гуцуляк, Ю Ємець з Ка­нади, O Воскобійник, В Баранецький, А Лисий, подружжя H та І Даниленків із США, M Гоян із Австралії та ін Нині меценатство знаходить своє поширення і в Україні

Повертаються поступово в Україну культурні цінності, які з тих або інших причин опинилися за рубежем 3 цією метою створена і активно діє Національна комісія Лише 1994 р п зусиллями в Україну повернута частина історико-культурних до­кументів O Довженка, що знаходилися у Москві Повернулася в Україну і колекція мистецьких творів художника M Андрієнка Тепер уже на рідній землі і архівні матеріали сучасного ук­раїнського письменника В Барки (США) Отри­мано також окремі праці української художниці з Америки Л Морозової, вченого і дослідника В Січинського Однак величезна кількість скарбів української культури, національних святинь все ще знаходиться за межами держави, передусім в Роси, і їх повернення становить неабиякі труднощі

Суперечливі процеси спостерігаються у сфері періодичної преси У 1994 р в Україні виходило 892 періодичних видання, що розповсюджувалися на всій її території, і 2015 місцевих періодичних ви­дань Однак їх тираж різко упав — за останній рік у 8 разів

Обнадійливі зрушення стали помітними в те­атрі, кінематографі, образотворчому мистецтві, му­зиці У 1992 р утворено Всеукраїнську музичну спілку, покликану сприяти розвитку музичної куль­тури українського народу Нині в Україні діють 43 концертні організації, 139 художніх колективів За останні п ять років у системі концертних ор­ганізацій створено 29 нових музичних колективів У 90-ті рр започатковано велику кількість фести­валів та конкурсів — оперного мистецтва, органної та фортепіанної музики, піаністів та скрипачів По­пулярність здобули такі фестивалі як “Червона Ру­та”, “Пісенний вернісаж”, “Зірки світового бале­ту”, “Чумацький шлях”, “Всі ми діти твої, Україно” та ін

Поступово відроджується українське кіно Створюються україномовні фільми Розпочато підготовку власних режисерів і сценаристів У кінці 80-х — на початку 90-х рр в республіці були ство­рені фільми, які здобули міжнародне визнання Се­ред них “Лебедине озеро Зона” (С Параджанов, Ю Іллєнко), Толод-33” (О Янчук, C Дяченко, Л Танюк) Фільм “Лебедине озеро Зона" у 1990 р вперше в історії українського кіно одержав наго­роди найпрестижншюго в світі кінофестивалю в Каннах

Фільми, створені на державних та незалежних кіностудіях України, беруть участь у кінофестива­лях, реалізуються на внутрішніх та міжнародних кіноринках Так, на кіноринку 46-го Берлінського міжнародного кінофестивалю восени 1996 р було представлено вісім фільмів, створених на ук­раїнських студіях, в т ч “Фучжоу” M Іллєнка, “Кисневий голод” А Дончика, “Останній бункер" та “Геллі й Нок” В Іллєнка Однак на екранах Ук­раїни сьогодні на 90% — американські картини, українські фільми становлять 0,3% і займають во­ни всього один відсоток кіновідеотелеекранного часу

Протягом останніх років умови творчої свободи значно розширили стильові і тематичні межі у теат­ральному мистецтві Йшли інтенсивні пошуки най­ефективніших організаційно-творчих і економічних структур, утвердилася творча самостійність ху­дожніх колективів Поряд із державними, з’явили­ся в Україні і недержавні театри Незважаючи на великі економічні труднощі, театр в Україні кори­стується сьогодні великою популярністю у публіки На приблизно 40 тис щорічних вистав буває май­же 20 млн глядачів

Розвиток театрального мистецтва 90-х рр пов язаний з новаторською діяльністю таких режи­серів, як І Борис, РВіктюк, C Данченко, C Мой- сеєв, В Петров, Б Шарварко та ін Світове виз­нання і славу здобув своєю творчістю РВіктюк, який спершу працював у Львові, а згодом — у Москві За визнанням найавторитетніших діячів театру та його дослідників, РВіктюк, як режисер- новатор, по суті, визначає театральну естетику XX ст

Характерною рисою українського образотвор­чого мистецтва став вільний розвиток всіх стилів і жанрів, широка популяризація його шляхом влаш­тування всеукраїнських, обласних, групових та пер­сональних виставок, активна діяльність десятків новостворених галерей Протягом 1992—1996 рр було організовано і проведено майже 170 стаціонарних і пересувних виставок В містах і селах України протягом цього ж періоду спорудженно де­сятки нових нам ятників, в тч TШевченку в Луцьку, Львові, Чернігові, Червонограді, Золото­ноші, Б Хмельницькому в Черкасах, Суботові, Кіровограді, княгині Ользі в Луцьку і князю Яро­славу Мудрому в Києві та ін У 90-ті рр в Україні з’явилося 26 нових історико-культурних заповід­ників, шість з яких одержали статус національного

Попри всі труднощі відроджується в Україні пісенна творчість, розвивається сучасна українська пісня Плідно працюють композитори O Білаш, І Карабиць, O Морозов, А Горчинський Публічна репрезентація творчих пісенних набутків здійснюється на таких фестивалях, як “Червона ру­та ”, “Пісенний вернісаж” Нові пісні дарують гля­дачам і слухачам O Білозір, M Гнатюк, П Дворсь- кий, 1 Петриненко, А Матвіенко, І Білик, ТПо- вамй, BIII портько, C Ротару, В Зінкевич, А Куд­лай, В Білоножко, П Зібров та інші майстрі ест­радного мистецтва

Відродження духовності українського і ароду значною мірою пов’язане з відродженням релігії і церкви, збереженими ними загальнолюдськими культурними та моральними цінностями На нових демократичних принципах розвиваються стосунки між державою і релігійними конфесіями Відкрива­ються нові церкви, збільшується кількість парафій Проголошена Українська православна церква Ле­галізована Українська греко-католицька церква Навесні 1990 р в Україні відновилася заборонена в 30-х рр Українська автокефальна православна церква Утворено нове об’єднання — Українська автокефальна православна церква — Київський патріархат Було легалізовано ряд інших релігійних об’єднань, зокрема баптистів Відроджуються національні свята та обряди

Значні зрушення помітні в культурному житті національних меншин, що проживають в Україні Розвивається система національних шкіл, бібліотек, преси, наукових центрів, радіо і телеба­чення, театрів, творчих колективів Налагод­жується підготовка кадрів національної інтелігенції Ініціатором багатьох заходів, спрямованих на ак­тивний розвиток духовно-культурної сфери етнічних груп виступають національно-культурні товариства Нині в Україні їх нараховується 237, в т ч 15 із всеукраїнським статусом

В умовах переходу до ринку розвиток мистецт­ва стикається з рядом складних проблем і труд­нощів 3 одного боку, загроза опинитися без за­собів до існування, а з другого — небезпека то­тальної комерціалізації Шлях до підвищення інте­лектуального та духовного потенціалу українського народу пролягає безпосередньо через посилення уваги всього суспільства до освіти, науки і культу­ри, утвердження справжньої демократи, яка гаран­тує плюралізм, свободу творчості, захист інтелек­туальної власності

Розбудова держави вимагає втілення в життя концепції національної школи, забезпечення підго­товки кадрів національної інтелігенції на світовому рівні, розширення мережі національних театрів, мистецьких і культурно-освітніх закладів, збільшення періодичних видань і тиражів книг ук­раїнською мовою, а також мовами національних меншин, що проживають на території України Не­обхідно відмовитись від залишкового принципу фінансування культури “Основи законодавства України про культуру”, прийняті Верховною Радою на початку 1992 р, запрограмували відрахування 8% національного прибутку на її розвиток (пере­дбачалося ввести до 1994 р ) Тож не дивно, що в 1995 р, на четвертий рік незалежності України, наш кінематограф виробив 6 повнометражних ху­дожніх фільмів, тоді як за радянських часів він щорічно випускав на екрани 21 повнометражний художній фільм та ЗО серій художніх фільмів на за­мовлення Центрального телебачення

Восени 1995 р Президент України підписав указ про ліквідацію Міністерства культури та утво­рення нового Міністерства культури і мистецтв Ук­раїни Приблизно тоді ж почала утворюватися нова громадська організація — Конгрес української інтелігенції Міністерство культури і мистецтв, за­лучивши творчі спілки, провідних митців України, спираючись на щойно прийняту Конституцію Ук­раїни, затвердило Концептуальні основи розвитку української культури Багато діячів культури сприйняли ці факти як важливі кроки, покликані припинити руйнівні процеси у сфері духовності на­ук

Перехід від одного до іншого типу економіки найбільше дається взнаки на соціально-культурній сфері Відживають одні явища і цінності, народжу­ються інші Болісний процес переоцінки цінностей проходить в умовах значного погіршення матеріаль­но-побутових умов життя народу Час складний і неоднозначний Освіта, наука, літературно-худож­ня творчість незалежної України повільно присто­совуються до нових умов існування