Маніфест Головної української ради Львів, 3 серпня 1914 р.

Український народе!

Надходить важка історична хвиля. Вирішується доля держав і наро­дів. Нічого не вдіяли всі зусилля дипломатії, щоб удержати в Європі мир. Буря війни суне на Європу й ніщо її не спинить.

Суне оця буря передовсім на держави, до складу яких входить украї­нський народ. Український народ належить до тих народів, на який війна і її наслідки наляжуть найбільше.

У таку хвилю народ, що хоче жити, мусить мати одну думку й одну волю й ту свою волю примінити в діло, яке заважило би в історії держав і народів.

І тому в сій хвилі представники українського народу в Г аличині всіх політичних напрямів, які сповідують один національний ідеал, зібралися в Головну Українську Раду, яка має бути висловом одної думки й одного діла, яке жде його в теперішній хвилі.

Війни хоче цар російський, самодержавний володар імперії, яка є іс­торичним ворогом України.

Та ненаситність царської імперії загрожує також нашому національно­му житлу. Історичний ворог України не може спокійно дивитися, що не вся Україна в його руках, що не весь український народ стогне поневолений під його пануванням, що існує частина української землі, де український народ не є вийнятий з-під права, де він може жити своїм національним життям.

Ідучи війною на австро-угорську монархію, Росія грозить загибеллю також українському національному життю, яке найшло охорону в консти­туційному ладі австрійської держави. Перемога Росії мала би принести українському народові австро-угорської монархії те саме ярмо, у якому стогне 30 мільйонів українського народу в російській імперії.

Уже під час попереднього австрійсько-російського напруження з’їзд найвизначніших діячів усіх українських партій Галичини, який відбувся у Львові 7 грудня 1912 р., заявив, що з огляду на добро й будучність україн­ського народу на випадок оружного конфлікту між Австро-Угорщиною й Росією ціла українська суспільність однозгідно й рішуче стане по стороні Австро-Угорщини, проти Російської імперії як найбільшого ворога України.

Так і теперішня хвиля кличе український народ стати однодушно проти царської імперії, при тій державі, у якій українське національне жит­тя знайшло свободу розвитку.

І тому тепер нашим святим обов’язком є покласти всі свої сили на жертвеннику боротьби за будучність рідної країни.

Перемога австро-угорської монархії буде нашою перемогою. І чим бі­льшою буде поразка Росії, тим швидше проб’є година визволення України.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. - Т. 1. - С 211-220

7