З платформи Української Головної Визвольної Ради

Липень 1941poκy

1. Український національно-визвольний рух, створення Са­мостійної Української Держави та боротьба за її закріплення в 1917-1921 рр. поглибили національну свідомість і посилили політичну активність українських народних мас.

Упадок української держави внаслідок чужого завоювання, зумовленого недостатнім внутрішнім об’єднанням українських національних сил, полегшив чужинцям запанувати на Україні. Це панування позначилось небувалим гнітом, масовим пограбу­ванням українського народу, поверненням його селянства і ро­бітництва у справжнє кріпацтво. З нещадною експлуатацією і винищенням мільйонових мас голодом і терором. Це страшне і криваве лихоліття впродовж 25 років навчило українські на­родні маси, що ніякий чужий політичний та соціальний устрій не піде їм на користь і що тільки власна національна суверен­на держава є єдиною передумовою та запорукою нормального життя і розвитку нації, її культури, матеріального і духовного добробуту народних мас.

2. Сучасна війна між двома тотальними силами, московсь­ко-більшовицьким та німецько-гітлерівським імперіалізмами, ведеться за володіння в першу чергу українських земель, як вихідних позицій до панування у Східній Європі, а навіть у всій Європі. Обидві ці сили — це непримиренні вороги ідеї українсь­кої державності. Вони стоять на позиціях тотальної колоніаль­ної експлуатації українських земель та їх населення. Вириваю­чи українському народові всі матеріальні і господарські засоби, вони нещадно винищують провідні національні українські сили, нищать національну культуру і національну свідомість у масах, колонізують край чужим населенням, а українське населення масово вигублюють або вивозять за межі України.

3. Проте ця війна виснажує також наших ворогів і приво­дить їх до соціального та політичного розкладу. Це створює сприятливі передумови для визвольної боротьби поневолених народів та полегшить їм остаточну перемогу.

4. З уваги на це необхідно:

а) у вирі сучасної тоталітарної війни оборонити українсь­кий народ та його провідні кадри перед фізичним ви­нищенням;

б) повести його до боротьби за своє визволення і власну суверенну державу.

Для здійснення цих завдань потрібний єдиний всеукраїнсь­кий національний фронт, організований на основі об’єднання всіх діючих національних українських сил, які змагають до української суверенної держави, і єдиний керівний центр.

Тому за ініціативою Української Повстанської Армії (УПА), що створилася в процесі збройної боротьби українського народу проти гнобителів і насильства окупантів над мирним українсь­ким населенням, зорганізувався із представників усіх українсь­ких земель та українських політичних середовищ всеукраїнсь­кий провідний центр під назвою: Українська Головна Визвольна Рада (УГВР).

Українська суспільно-політична думка в XX ст.— Мюнхен, 1983. — Т. 3. — С. 99-100.