Сарасваті - богиня головної річки
Сарасваті (давньоінд. «що стосується води», «витончена») у давньоіндійській релігії — головна для ведійських аріїв річка та її богиня. В основі цього образу — річка Сарасваті у Північно-Західній Індії (вважають, що ця назва — результат перенесення іранського гідроніма), важливий рубіж в історії міграції аріїв.
Існує також думка, що Сарасваті — сакральна назва Інду. У Ріґведі Сарасваті присвячено три гімни. Матір’ю Сарасваті називають Сіндху — великий потік. Сарасваті благодатна, повновода, стрімка, тече з гори до моря. Сарасваті семичленна, у неї сім сестер, і вона — мати потоків, краща з матерів, річок і богинь. Вона — дочка Павіру (блискавки) та дружина героя Сарасвата. Сарасваті заповнює повітряний і всі інші простори. Вона називається одночасно асурською та божественною [139, II, 409].Сарасваті — очищувальниця, вона лікує Індру, несе дари, їжу, потомство, життєву силу, безсмертя. Згадуються її груди та її молоко, вона створює тілесний плід, і вона ж вбивця ворогів. У Сарасваті золота колісниця, вона багата кіньми, захищає співаків, пов’язана з поезією, і вона — богиня священної мови. Вже в Брахманах Сарасваті ототожнюється з богинею Вач, тобто Мовою, а в післяведійсь- кий період взагалі стає богинею красномовства та мудрості, дружиною Брахми, винахідницею санскриту і алфавіту деванагарі, покровителькою мистецтв і наук. У Ведах Сарасваті пов’язана з чоловічим партнером Сарасватом (згадуються його запліднюючі води, він порівнюється з освіжаючим дощем), з Агні та Марутами, з Індроюта Ашвінами (вона — їхня дружина), Вадхр’яшвою, якому вона дарувала сина Діводасу. Разом з Ілою та Бхараті (богинею мови і співу) Сарасваті утворює тріаду, що сидить на жертовній підстилці. У післяведійську епоху Сарасваті — дочка Дакши, в інших випадках — дочка Брахми або його дружина, пізніше її називають і дружиною Вішну (тут образ Сарасваті змішується з образом Лакшмі). Часто Сарасваті виступає під іншими іменами — Брахмі, Бхараті, Шарада, Вагішварі, Путкарі [139, II, 409].