Дипломатична підготовка загарбання

Коли Паризька мирна конференція розпочала свою роботу (12 січня 1919) на західноукраїнських землях уже перебували дві ок­ремі антантівські міси Найчисельнішу з-поміж них (до 70 офіцерів), надіслану із штаб-квартири ек­спедиційних військ Антанти на Сході Європи — очолив французький генерал Л Бартелемі Розпо­чалось практичне втілення заздалегідь розроблених проектів щодо Східної Галичини Французька по­зиція виявилася незмінною і досить простою — за­безпечити польське володіння Східною Галичиною Три основних складники (військовий, дипломатич­ний та економічний) політики Парижа, керованої твердою рукою голови ради міністрів Ж Клемансо, звучали в унісон, визначаючи поведінку Бартелемі Останній вельми прихильно ставився до польських діячів, мало не щодня зустрічаючись із ними, і відмовлявся навіть розмовляти з делегатами УГА, серед яких був знаний старшина січових стрільців O Букшований (а супроводжував їх прелат Ф Бонн) Робилося все, щоб не допустити укла­дення перемир’я в січні Розраховуючи при підтримці союзників заволодіти всією українською територією, польська сторона не бажала тоді зв’язувати себе будь-якими домовленостями із ЗУНР

Уперше прибувши до Львова, Бартелемі привіз до блокованого міста зброю для оточених польсь­ких військ У відповідь на протест митрополита А Шептицького глава союзної міси „пояснив, що амуніція призначена проти більшовиків” Розбіжностей серед членів MlCll не було Англійсь­кий полковник Cmit ставився до вимог поляків ще прихильніше, ніж глава міси

Виступаючи ж самостійно, англійці діяли обе­режніше, відповідно до тактичної лінії прем’єр- міністра Д Ллойд Джорджа Досвідчений „Форш офіс” виваженіше ставився до польських зазіхань на Східну Галичину й Волинь

Для практичного ознайомлення з польсько-ук­раїнською війною до Польщі разом з 1 Падеревсь- ким приїхав як „британський комісар” військовий аташе в Копенгагені підполковник X Вейд, один із тих, хто зі столиці нейтральної Данії спостерігав за подіями на Сході й мав об’єктивні дані про суть но­вого збройного конфлікту в Східній Галичині Адже англійський посланець в Копенгагені лорд В O Кілмарнок висловлював і переконання своїх підлеглих, доповідаючи 7 грудня 1918 р „Нас­правді цей край належить русинам” Таку думку поділяли основний експерт „Форш офісу” з польсь­ких проблем і майбутній історик лорд А Немір, йо­го тодішній шеф і консультант британської делегації в Парижі проф Дж Хедлем-Морлі, навіть голов­ний історичний радник МЗС проф Ч Оман Тож і не квапився з висновками офіційний Лондон В ос­танні дні 1918 р буде вирішено залишити без відповіді телеграфний протест щодо розгортання польської агресії, надісланий Є Петрушевичем від імені ЗУНР Відповідну пропозицію E Говарда підтримав лорд PСесил, котрий пояснив „Союз­ники повинні якнайшвидше обговорити російське питання загалом” Разом з тим чекали на доповідь Вейда про становище на місці

Однак дії останнього дещо відходили від такти­ки забезпечення інтересів британських нафтових компаній, накресленої їх керівництвом Вклавши напередоні світової війни 10 млн фунтів стерлінгів у Прикарпаття, вони домагалися нині передачі всього реї юну Польщі Натомість наляканий кри­тичним становищем польських військ Вейд ладний був піти на певні поступки українській стороні, про­понуючи поділити Східну Галичину Занепокоєне „самодіяльністю” Вейда лондонське МЗС діяло енергійно

21 січня лорд Хардінг підписав „Меморандум про невідповідність Вейда посаді Британського комісара” Основні звинувачення стосувалися його дій на західноукраїнських територіях „Потім він вирушив до східних кордонів Польщі Послав офіцера „Інтелліджент сервіс” (Джонсона — Авт ) вести переговори щодо вкрай суперечливого питання про кордони Східної Галичини та во­лодіння Львовом і заявив, що він просив телегра­фом прислати офіцерів для контролю над нейтраль­ною зоною, яку сподівався створити Нарешті сам виїхав до Львова, щоб особисто втрутитись у су­перечку”

Поляки, які одразу ж не сприйняли появи й пропозицій Вейда, не приховували задоволення з приводу його відкликання Французи, своєю чер­гою, обурювалися сепаратними діями англійців і за­жадали від них дотримання порядку Того ж таки 21 січня 1919 р на засіданні керівного органу Па­ризької конференції виступив маршал Фош Про­понуючи посилити Польщу польсько-французьки­ми та польсько-американськими дивізіями, він зая­вив „Щоб забезпечити міцну базу майбутньої опе­рації, необхідно реорганізувати всі союзні міси у Польщі Зараз там перебуває британська військова місія на чолі з полковником Вейдом, а у Львові — французька під проводом генерала Бартелемі, в Польщі діють і інші міси Інформація, що надхо­дить від них, погляди, які вони висловлюють, доволі суперечливі Бажано сформувати об’єднану місію, котра б зайнялася, зокрема проблемою переки­дання військ до Польщі”