Паризька мирна конференція

Паризькі миротворці виявилися послідовнішими у визначенні долі Закар­паття й Буковини їх також передали сусіднім державам І навіть схема цієї передачі де­що нагадувала розгляд східно-галицького питання Знову ж таки головну роль відіграли ідеологічно- стратегічні мотиви Антанти й США, збройний ек­спансіонізм претендентів на українські землі, вплив революційних подій у цій частині Європи, відсутність єдності в українському визвольному русі тощо Але міжнародна гра у визначення май­бутнього західноукраїнських земель мала істотні відмінності

Головним претендентом на Закарпаття була Че- хословаччина, яка прагнула оволодіти цим краєм, щоб забезпечити собі вихід на багаті ринки Сходу, а також зміцнити власні геостратепчні позиції у на­чиненій вибухівкою повоєнній Центральній Східній Європі Президент T Масарик і міністр закордон­них справ E Бенеш вважалися діячами лібе- ральнішими, ніж керівники Польщі, й це познача лося на тактичних ходах Праги

Кожен важливий крок у східн'й політиці вона заздалегідь узгоджувала із Заходом До того ж обачному T Масариков) вдалося прихилити до себе впливових діячів закарпатської еміграції у США

Вже 12 січня 1919 р чеські війська зайняли Уж­город 5 лютого Рада десяти заслухала E Бенеша Погодившись з його вимогами, вона, однак, ство­рила спеціальний комітет, якому доручалося де­тально опрацювати питання про кордони Він не квапився братись за роботу, але вже наступного дня після і’і початку, 28 лютого, було погоджено долю Закарпаття Англійський представник ГНіколсон занотував „Проходимо до угоди з’єднання чехів і румунів українським кордоном"

Відпрацювання остаточних рекомендацій було відкладено у зв язку з проголошенням 21 березня радянської влади в Угорщині Вона підтвердила на­дання Закарпаттю статусу автономії, створила в його складі три українських округи (Марамарось- кий з центром Хуст, Березький — Мукачеве і Ужанський — Середнє) й оголосила вибори ок­ружних рад Значна частина закарпатців симпати­зувала новій владі 16 квітня румунські, а 27 числа чеські війська розгорнули просування в глиб тери­торії Руської Країни Відтоді розв’язання закар­патського питання стало невід’ємним від політики Заходу стосовно радянської Угорщини

8 травня 1919 р в Парижі було ухвалено оста­точне рішення про передачу Закарпатської України Чехословаччині Прикриваючись правовим підхо­дом до вирішення майбутнього країн і націй, па­ризькі миротворці грали долею мільйонів людей Типовий хід засідання яскраво змалював той-таки досвідчений британський дипломат „Вони почина­ють з Трансільванії, і після кількох словесних сути­чок між Тардьє і Лансінгом, подібних до переки­дання тенісним м’ячем, Угорщина втрачає свою південну частину Потім — Чехословаччина, і поки дві-три мухи вилітають за вікно і знову влітають у зал, Угорщина встигає втратити свою північ (За­карпатську Україну — Abt ) і свій схід Потім іде кордон з Австрією, його не зачіпають Потім — кордон з Югославією Потім — чай з мигдалевим печивом"

Приєднання Закарпатської України до Чехо- словаччини узаконив Сен-Жерменський договір від 10 вересня 1919 р

Нескладним уявилось паризьким миротворцям вирішення долі Північної Буковини Вони виходи­ли з обіцянок,Антанти (з Росією включно) винаго­родити Румунію за вступ у війну проти Централь­них держав, передавши їй, крім Трансільванії і значної частини Банату, цей гірський український край Другий аргумент брався з галузі кулачного права Через слабкість українських сил (загін січо­вих стрільців вирушив на допомогу повсталому Львову) румунські збройні частини 11 листопада 1918 р оволоділи Чернівцями, а через тиждень і всією Буковиною Знехтувавши волевиявлення ук­раїнського населення яке 3 листопада на всенарод­ному вічі в Чернівцях висловилося за возз’єднання з Україною, румунські окупанти нав’язали ук­раїнцям режим неволі, соціального й національного гноблення Певним дисонансом у хорі голосів, які підтримали включення всієї Буковини до складу „Великої Румуни", прозвучала доповідь глави міси США у Центральній Східній Європі А Куліджа „Нові кордони в колишній Австро-Угорщині" Американський професор висловився за те, щоб західну частину Буковини разом з північними рай­онами Бессарабп передати Україні Однак його думку знехтували Сен-Жерменський, а потім Севрський мирний (10 серпня 1920) договори віддали всю Буковину Румуни

Хоч питання про майбутнє Бессарабп не нале­жало до компетенції Паризької конференції, бо прутсько-дністровське межиріччя входило до скла­ду Pocn — союзниці Антанти й США у війні, во­но докладно обговорювалось у столиці Франції Яскравим виявом настроїв українців були героїчне Хотинське повстання на зламі 1918—1919 рр і са­мовідданий опір загарбникам з боку населення Ізмаїльщини

Але в Парижі керувалися іншим Бессарабія пе­ретворилася на важливий тил союзних військ, котрі висадилися в Одесі й Криму, регіон, використо­вуючи який можна було розраховувати на реванш за поразку інтервенції на Півдні України Долю Бессарабп мав вирішити так званий „Бессарабсь­кий протокол" (28 жовтня 1920) Однак його міжнародно-правові засади були такими сумнівни­ми, що Сполучені Штати не підписали цього доку­мента, а Японія не ратифікувала його Італія чима­ло виторгувала від Румуни за ратифікацію Ра­дянські Україна та Росія як правонаступники ко­лишньої держави, до складу якої входила Бесса­рабія, ніколи не визнавали законним відторгнення останньої і не мирилися з ним