Останні кроки властей ЗУНР на українській території

Прийняття формального рішення про май- I І бутнє Східної Галичини відкладалося На X JL той час галицьке суспільство було поділене навпіл Та його частина, котра залишалася на загар­баній території, відразу ж відчула обтяжливість окупаційного режиму В середині липня Збруч пе­рейшли останні з єднання Української галицької армії, ще раніше до Кам’янця-Подільського пере­брався уряд ЗУНР Хоч державні органи і галиць­ке військо опинилися в надзвичайно складному ста­новищі, боротьба за національне визволення західноукраїнських земель не припинялася Відбу­лась зміна і в стосунках з УHP

Користуючись незавидною ситуацією галицької влади, Директорія вирішила покласти край її са­мостійності Згадали, що від 22 січня 1919 р існує Західна Область УHP 4 липня вийшла постанова про створення „Міністерства Західної Області Республіки (Галичини), через яке відбуваються всі урядові зносини з Галичиною" Auie втілити це рішення було непросто, бо диктатор ЗУНР Є Пет- рушевич мав у своєму розпорядженні боєздатну 40-тисячну армію Про ставлення Директори до галичан повідав M Лозинський „Для боротьби з більшовиками воно конче потребувало галицької армії, одначе для замирення з Польщею йому зава­жало галицьке правительство" Зіткнення урядів закінчилося внічию Закон від 4 липня залишився на папері, а частини УГА рушили на Київ

Розбіжності щодо орієнтації чимдалі поглиблю­вались Директорія взяла курс на союз з Польщею Знову постала дилема „Польща чи Росія" Втра­тивши останні ілюзії щодо Польщі, галичани почи­нають поглядати на Схід Першим уголос заявив про це „сеньйор галицьких політиків" K Левиць- кий Восени 1919 р він друкує у віденському „Ук­раїнському прапорі" програмну статтю „Куди доро­га-¹" і, натхнений денікінським наступом, прорікає має бути створена „конфедерація (союз) обох дер­жав, України і Роси, які стануть дійсним природним заборолом Сходу супроти всякого посягання по­ляків, румунів чи кого-небудь другого" Пропо­нуючи таке, автор наголошує на різниці між „національним русофільством" і „політичним", як- от „Ми, українці з Галицького П’ємонту, поборю­вали досі й будемо поборювати національне ру­софільство як національну зраду Але ж що іншо­го є політичне українофільство як сполука двох дер­жавних інтересів для спільної цілі, а що іншого є на­родне відступництво"

Але ці, на перший погляд, привабливі теорети­зування враховували лише гіркий досвід нерівної боротьби з польськими наїзниками, байдужість і підступність Заходу й нехтували реали, що їх при­несли в Україну армії „єдиної і неділимої" Союз із тими, хто по-варварськи знущався і нищив усе ук­раїнське, із злісною непримиренністю ставлячись до всього національного, хто й слухати не бажав про існування українського народу, не кажучи вже про якісь там ознаки його державності, навіть воле­виявлення, був примарною ідеєю Та спокусився нею не лише досвідчений галицький політик, а На­чальна Команда УГА, уклавши 6 листопада 1919 р попередню угоду про підпорядкування денікінсько- му командуванню Є Петрушевич протестував, але вже не міг нічого вдіяти 15 листопада диктатор виїхав через Румунію до Відня, а 17 числа в Одесі було укладено остаточний договір Ного перша стаття передбачала „Галицька армія переходить у повнім складі разом з тиловими установами, скла­дами й рухомим залізничним матеріалом на бік російської Добровольчої армії "

Взаємне поборювання, неспроможність втілити в життя всенародне прагнення до возз єднання, соціально-політичний консерватизм і схиляння пе­ред сильними світу цього дахеко розвели ЗУНР 1 УНР Кожне з цих національно-державних утво­рень торувало шлях до лютих ненависників України та її народу В першому випадку — „єдиної і неді­лимої Роси", в другому — експансіоністської Польщі

Зарубіжні митарства Є Петрушевича та уряду ЗУНР наочно відбивали реали тої опасною міжна­родного становища Диктатор та його команда діяли досить енергійно шукали розуміння у Лізі націй, допомоги у Ллойд Джорджа, намагалися зблизити акції Англії та Німеччини на Сході Євро­пи, зверталися до Генуезької конференції 1922 р Дипломатичні маневри керівництва ЗУНР вклю­чали також контакти з Росією Звичайно, значно частіші й тісніші з білогвардійцями, аніж з радянсь­кими представниками

Вживалися заходи для залучення до західноу­країнської справи діаспори в Канаді й США Під час тривалої зарубіжної подорожі митрополит А Шептицький звертався і до високих урядовців інших країн, але зустрічі, яких він домагався, мали показний характер З’являлися також офіційні до­кументальні публікації уряду ЗУНР в еміграції, де викривався терористичний окупаційний режим, встановлений на західноукраїнських землях

Однак у розв’язанні східноєвропейських про­блем парадом командувала Франція, зацікавлена в союзі з Польщею не лише політично, а й еко­номічно її капіталовкладення в нафтову проми­словість Прикарпаття, на початку 20-х рр уже на­багато переважали ще донедавна найбільші — англійські

Належність Східної Галичини до Польщі стави­лася під сумнів лише тоді, коли польські війська відступали з п території В липні 1920 р, як тільки зазнав нищівної поразки „похід Пілсудського на Київ" і Польща звернулася до Антанти з прохан­ням врятувати її від цілковитого розгрому, Ллойд Джордж на конференції в Cna нагадав, що Варша­ва не володіє ще на законних підставах західноу­країнською землею Досить сумнівне право на це вона дістала лише в березні 1923 р за рішенням Конференції послів Антанти

Відторгнення західноукраїнських земель, зали­шення за кордонами України кількамільйонного на­селення та значних етнічних територій стало однією з історичних кривд, заподіяних українському наро­дові в буремне XX CT Він не міг змиритися 1 не змирився з цим Здійснення багатовікового праг­нення до возз’єднання стало важливою справою нації, неодмінною передумовою іі справжнього відродження