Трагічний розвиток подій

Критичне становище ЗУНР не наблизило, а віддалило від неї Директорію Перебрав­шись на західноукраїнські землі (Волинь стала осередком діяльності уряду та військового ко­мандування Директори, до Галичини було перевезе­но військове спорядження), вища влада УНР не перейнялася настроями, що панували тут

Напередодні широкого наступу польських військ на Східну Галичину Ю Пілсудський відря­див до штаб-квартири командування УНР Є Ma- зуркевича (Заглобу) У відповідь з початком поль­ського наступу до штабу генерала Галлера прибули військові представники УНР і запропонували не­гайно укласти перемир’я на Волинському фронті Йшлося про більше — налагодження контактів, бо тут воєнні дії не велися вже кілька місяців, польсь­ким військам за Сяном ніщо не загрожувало з Во­лині й вони, воюючи у Східній Галичині, не мали підстав непокоїтись за свій північний фланг Тепер поляків запрошували зайняти ділянку спільного Східного фронту Але тих найбільше цікавила по­зиція УНР стосовно Східної Галичини Як повідомлялось, один із членів делегації, полковник Антончук „заявив від себе і від імені делегації, що для них як жителів Наддніпрянської України спра­ва Галичини — нова й маловідома, якоюсь мірою другорядна" Доповідалося про намір „якнайшвид­ше досягти угоди з Польщею, незалежно від Східної Галичини На спільному засіданні „голова делегації заявив, що задля згоди з Польщею укра­їнський уряд ладен піти на територіальні поступки"

Польська сторона ледве чи могла сподіватись більшого Головне командування пропонувало „по­годитись на ведення переговорів" Це, заявляли військові, „нас ні до чого не зобов’язує" Такої по­зиції Варшава дотримувалась завжди, коли вступа­ла у взаємини з представниками УНР

13 травня 1919 р до Варшави з Одеси дістався Б Кутильовський — недавній повірений у справах Польщі в Києві Він доповів прем’єр-міністру, що у Відні залишився чекати його супутник, урядовець УНР Б Курдиновський, наділений офіційними повноваженнями укласти договір з Польщею, і по­просив особистої аудієнції для розповіді про „об­ставини першорядного значення" Йшлося про кон­кретні умови домовленостей їм був присвячений меморандум „Сьогоднішнє політичне становище в Україні та шляхи розв’язання української справи", складений аналітиками МЗС Польщі На підставі даних Б Кутильовського вони пояснили мету від­рядження посланця міністра закордонних справ УНР K Мацієвича „Директорія остаточно переко­налася, що Україна не зможе здобути власної дер­жавності без чужої допомоги 3 огляду на це (Ди­ректорія) вважає необхідним спертися на Польщу “

Далі наводились „умови, на які Курдиновський міг би погодитись від імені тих, хто дав йому повно­важення" Зацитуємо їх „а) особам, які входять до нинішнього складу Директори гарантуються керівні посади в уряді того чи іншого складу, що йо­го буде створено за погодженням (з Польщею) на території України, включно з Галичиною Передба­чувана згода на значні зміни у складі уряду не вик­лючає участі в ньому поляків,

б) відмова від будь-яких претензій на частину Східної Галичини або, в крайньому разі, від усієї цієї території і разом з тим від деяких повітів Во­линської та Київської губерній,

в) спільні воєнні дії і система оборони на Сході, з тим, щоб участь поляків передбачала їхні дії лише по Дніпро,

г) спільна торговельна політика з ліквідацією митного кордону між Україною і Польщею,

д) участь Польської держави у закордонній помтиці України,

е) гарантування полякам правових привілеїв у економічній, політичній і культурній галузях'*

Отже, йшлося про готовність задовольнити да­лекосяжні польські вимоги стосовно України Але на даному етапі навіть не це було головним Виник­ла необхідність заспокоїти світову громадськість, обурену брутальними діями польських військ у Східній Галичині, і зняти відповідальність з Па­ризької конференції за потурання експансіоністам Тож і вирішили негайно переправити Курдиновсь- кого до Варшави, але черговий поїзд з Відня прибу­вав лише 23 травня Хтось запропонував доставити Курдиновського безпосередньо до Парижу, де дав­но чекали на польського прем’єра Все ж вирішили не ризикувати, відкласти його від’їзд ще раз і офор­мити відмову УНР від західноукраїнських земель у польській столиці В день прибуття Курдиновсько­го угоду уклали негайно

Вона містила наведені вище умови, що повто­рювались і в інших домовленостях Остаточного вигляду вони набудуть в договорі, укладеному 21 квітня 1920 р яким Директорія цілковито зречеть­ся Східної Галичини, Волині та інших українських територій Але вже травнева (1919) угода Паде- ревський — Курдиновський стала своєрідним про­ривом у насильницькому розв’язанні проблем західноукраїнських земель

Захід так і не наважився винести остаточного юридичного вердикту загарбанню Східної Галичини й Волині польськими агресорами Не прийнявши під час роботи Паризької мирної конференції фор­мального рішення про державну належність цих ук­раїнських земель, керівники Антанти й США фак­тично визначили їхню долю Але й це вони зробили ніби „з чорного ходу" ЗО червня 1919 р, через день після підписання Версальського мирного договору, Верховна рада союзників схвалила рішення „упов­новажити польський уряд застосувати в Східній Га­личині підрозділи його збройних сил, включаючи армію генерала Галлера"