Діяльність другого тріумвірату та його розпад

Заколотники мали вельми обмежені сили і завдячували своїм успіхом загальній розгубленості. 17 березня відбулося засідання сенату. Обговорювалося два проекти рішення: оголосити Цезаря державним злочинцем і дарувати амністію його вбивцям або зро­бити навпаки.

Невдовзі в Римі з’являється 19-літній внучатий племінник Це­заря Гай Октавій, якого Цезар незадовго до смерті всиновив (за правилами всиновлення він тепер прийняв ім’я вітчима і звався Гай Юлій Цезар Октавіан). Не знайшовши спільної мови з Ahto- нієм, який прибрав до рук майже всю спадщину Цезаря, Октавіан починає зближуватися із сенатською опозицією на чолі з Цицеро­ном. На початку 43 р. до н.е. Антоній рушив на північ у Цизальпій­ську Галлію проти Децима Брута і взяв його в облогу в Мутині. Сенат оголосив Антонія ворогом Вітчизни і вислав проти нього сильну армію на чолі з консулами того року Гірцієм і Пансою. З ними пішов на північ і Октавіан у чині пропретора. У двох битвах при Мутині Антонія було розбито і відкинуто на північ, але при цьому загинули обидва консули. Сенат, не довіряючи Октавіано- ві, наказує йому передати командування армією Дециму Бруту. Образа на сенат підштовхнула Октавіана до зближення з Антоні- єм. У цьому його підтримали колишні ветерани Цезаря, які стави­лися до Антонія з повагою як до колишнього соратника їх полко­водця.

Розпочалося полювання і розправа з колишніми ворогами Це­заря. Було оголошено проскрипції. До списку приречених на смерть потрапляли не лише вороги, а й просто багаті люди, бо майно страчених потрапляло до рук тріумвірів. Після вступу тріумвірів до Риму розмах проскрипцій перевершив навіть криваві репресії часів Сулли. До списків потрапив і Цицерон. Йому не вдалося своє­часно залишити Італію. Коли загін солдатів наздогнав його, він мужньо, без благань зустрів свою смерть, хоча за все життя не від­різнявся сміливістю під час небезпеки.

У 42 р. до н.е. Антоній та Октавіан рушили проти армій Брута і Касія. У двох битвах при Філіппах сили змовників були розбиті, Брут і Касій загинули, покінчивши життя самогубством. Після цьо­го Октавіан повернувся до Риму, Антоній залишився на Сході. Тро­хи пізніше він провів невдалу війну проти парфян. Потім він як правитель східної частини імперії зібрав для зустрічі в Tapci всіх правителів підкорених Римом держав. Там він зустрів Клеопатру і 5 5-434

невдовзі одружився з нею, полишивши свою дружину Октавію. Цю образу Октавіан стерпів, бо у тріумвірів з’явилися новий против­ник - Секст Помпей, який вцілів у битві при Мунді. Він захопив Сицилію і створив там напівпіратську державу, яка стала оплотом усіх ворогів нового режиму. У вересні 36 р. до н.е. Секст Помпей був розбитий у двох морських битвах флотом Октавіана і втік до Малої Азії, де його було вбито за наказом Антонія. У тому ж році Октавіан позбавив Лепіда влади тріумвіра. Тепер на зміну тріум­вірату створився дуумвірат - влада двох.

Октавіан і Антоній залишилися сам на сам. Конфлікт між ними став неминучим. 2 вересня 31 р. до н.е. сталася вирішальна мор­ська битва біля мису Акцій, неподалік від західного узбережжя Бал- канського півострова. Флот Антонія і Клеопатри зазнав поразки, обидва вони втекли до Єгипту.

У 29 р. до н.е. Октавіан повернувся у Рим і відсвяткував три тріумфи. Спадкоємець Цезаря став необмеженим правителем усі­єї велетенської римської держави.

4.