Зведення загальноіндоєвропейських переказів

Загалом зведення священних переказів індоєвропейських народів може бути та­ким [54, 200]:

I. Перекази про творення

1. Творення: Хаос, Води, Небо і Земля, Світова гора (вісь).

2. Народження і подальша боротьба поколінь богів (і велетнів).

3. Переказ про велетня, принесеного в жертву.

II. Перекази, які відтворюють світобудову

4. Світове дерево (ієрархія богів, географія світобудови, горизонтальна і вертикальна структури світу).

5. Міст (веселка) в інший світ. Ріка (часу).

6. Вічне життя душі. Пекло і рай: посмертна подяка.

III. Перекази про розвиток світу богів

7. Боротьба за колісницю бога Сонця.

8. Три богині долі.

9. Переказ про крилатого собаку і місячного пса.

10. Водяний бог і чудовий колодязь потрійного потоку.

11. Боротьба бога-громовержця зі змієм.

12. Напій богів і жертвопринесення.

13. Остання битва богів і чудовиськ, загибель світу у вогні.

14. Вічне відродження світу і циклічність світобудови.

IV. Перекази про розвиток світу людей

15. Переказ про першу людину і першого смертного.

16. Близнята (брат і сестра, два брати).

17. Герой, який приносить людям вогонь, ремесла та інші культурні блага.

18. Переказ про падіння з неба чаші, сокири і плуга (соціальна стратифіка­ція індоєвропейців: жерці, воїни, виробники).

19. Переказ про Тріта (третього, молодшого брата, успішнішого і кращого, ніж його два старші брати).

20. Переказ про кульгавого козла.

21. Золотий вік, гріхопадіння людини і циклічна схема епох.

22. Зледеніння і потоп.

Зведення загальноіндоєвропейських переказів припускає також наявність загальноіндоєвропейського прапантеону, на сліди якого вказують імена богів і їхні функції, що збереглися в різних системах вірувань індоєвропейців, як наве­дено в табл. 5.

Таблиця 5

ФРАГМЕНТ ДАВНЬОГО ПРАПАНТЕОНУ ІНДОЄВРОПЕЙЦІВ [54, 202-205

Закінчення табл. 5

Загалом релігійно-міфологічний масив і пов’язана з ним вся культура ін­доєвропейських народів є небаченим доти злетом людського генія, який підго­тував подальший стрімкий розвиток сучасного людства. Аналізуючи величезний об’єм даних духовної і матеріальної спадщини індоєвропейців, російський дослід­ник А. Іудзь-Марков доходить висновку, що епоха активного формування індоєв­ропейського світогляду припадає приблизно на УШ-УІ тис. до н. е. (коли вперше з’явилося уявлення про Вищу Істоту), досягаючи свого розвитку в У-ІІІ тис. до н. е. В ІУ-ІІ тис. до н. е. індоєвропейці здійснюють активне розселення Євразійським континентом, від Скандинавії до долини Інду, після чого починається епоха від­носно відособленого розвитку деяких індоєвропейських народів, що відтворено на хронологічній шкалі [54, 201]: