Ваджраяна: діамантова колісниця
Ваджраяна, як наголошувалося, розглядається або як частина махаяни, або як самостійний, третій напрям в розвитку буддизму. Ваджраяну називають також мантраяною, тантраяною, сахаджаяною або буддійським тантризмом.
Мабуть, як самостійна течія в буддизмі, ваджраяна оформилася в середині I тис. н. е., виникнувши ще в перші століття н. е. Сучасні релігієзнавці доводять незалежний розвиток ваджраяни із більш стародавніх джерел, які, швидше за все, мають неарійське походження [139, I, 193; 12, 1180].В основі ваджраяни лежать ті ж загальнобуддійські принципи, на які спираються хінаяна і махаяна, але, на відміну від них, ваджраяна спирається на ідею можливості досягти стану будди за життя людини. Для цього буддист повинен разом з методами, які належать до шляху бодхісатви виконувати і певні йогічні вправи: медитацію, читання тантр, споглядання ідама тощо. Ідам (санскр. «бажаний бог») — це божество-охоронець, в якості якого може виступати будь- який персонаж буддійського пантеону, вибраний віруючим, і водночас — це особливий будда самбхогакаї (тобто другий, ідеальний рівень трікаї). Споглядання ідама і ототожнення з ним віруючого сприяє досягненню просвітління. При цьому ідамів поділяють на мирних, гнівних і напівгнівних, а також на чоловічих і жіночих. Найвідоміші гнівні ідами, які знищують тупість і негативні емоції. Наприклад, до таких ідамів належить Ямантака (санскр. «той, що покінчив з Ямою» або «ворог Ями»), він еманує від дхьяні-будди Акшобхья і пов’язаний з бодхісатвою Манджушрі («красиве сяйво» або Кумарабхута — «колишній принц»), гнівним аспектом якого він і вважається. Мирні чоловічі ідами називаються бхагават, мирні жіночі — бхагаваті (гнівні, відповідно, херука і дакіні) [139, I, 479, II, 683].
Бхагават (давньоінд. «щасливий», «благословенний», потім «священний», «божественний», «Бог», «Господь») — це ім’я-епітет вищих божеств індуїстської релігії, які пізніше злилися з образами Вішну і Кришни (їх адепти називалися «бхагаватами», тобто «Божими людьми» або «прихильниками Господа»). В буддійській релігії Бхагават стало ім’ям-епітетом Будди і бодхісатв, а в джайнізмі — Джини (Махавіри).
Бхагаваті (санскр. «та, що володіє долею», «благодатна») спочатку була дравідською богинею, богинею-руйнівницею і покровителькою хвороб, в жертву якій приносили півня і на її честь здійснювалися оргіастичні обряди. Дакіні також беруть початок ще в індуїстській релігії добуддійського періоду, де вони уявлялися у вигляді жорстоких і лютих демонічних істот жіночої статі, які становили свиту богині Калі. Калі (давньоінд. «чорна») — це, як наголошувалося, одна з іпостасей Деві, або Дурги, дружини Шиви — уособлення грізного згубного аспекту його шакті (божественної енергії). Дакині в системі ваджраяни надають допомогу прихильникам буддизму, вони можуть навіть посвячувати людину в найглибші таємниці дхарми, але водночас вони люто виступають проти всього, що пов’язане з продовженням існування сансари [139, I, 201, 348, 615].Особливо важливе місце у ваджраяні належить вшановуванню гуру — духовного наставника. Для системи ваджраяни є характерним також прагнення до впорядковування пантеону та інших релігійно-міфологічних уявлень. Пантеон ваджраяни систематизований за п’ятьма дхьяні-буддами (Акшобхья, Вайрочана, Ратнасамбхава, Амітабха і Амогхасіддха), проте не є замкнутою системою і відкритий для включення нових сакральних персонажів. Найхарактернішою для пантеону ваджраяни є присутність величезного числа ідамів. Є також велика кількість напівміфологічних персонажів — знаменитих йогів і гуру, творців різних шкіл і напрямів ваджраяни, засновників буддійських монастирів тощо. Особливе місце у ваджраяні належить жіночим персонажам — жіночим бодхісатвам, жіночим відповідностям ідамів (праджня) та ін. [139, I, 193].