Мала і велика колісниці
Як особливий напрям в буддизмі хінаяна («мала колісниця») сформувалася в остаточному вигляді до I ст. до н. е. Слово «хінаяна» не є самоназвою цього напряму, цим словом прихильники махаяни («великої колісниці») позначали ті буддійські школи, учення яких видавалися їм обмеженими (наприклад, в хінаяні шлях бодхі- сатви не вважається універсальним і досяжним для всіх) [139, I, 192].
Проте цей термін міцно увійшов до термінології буддизму. За деякими даними, число шкіл хінаяни досягало вісімнадцяти, а до теперішнього часу продовжує існувати лише одна школа — тхеравада, каноном якої є «Тіпітака». Відмінності між хінаяною і загальнобуддійською релігійно-міфологічною системою відносно малі і зводяться в основному до деталей опису різних персонажів, образів і сюжетів. У хінаяні виявилися насамперед консервативні тенденції, прагнення зберегти вже складену систему релігійно-міфологічних уявлень буддизму [139, I, 192].Як самостійний напрям у буддизмі махаяна склалася в перших століттях до н. е. на основі ранньобуддійської школи махасангіків. На відміну від хінаяни, ма- хаяні властивий універсальний характер ідеї звільнення: можливість досягати стану будди дається всім істотам, оскільки вони спочатку мають суть будди. Центральне місце в махаяні відводиться образу бодхісатви, який піклується не тільки про свій порятунок, а й про звільнення всієї сансари. При цьому релігійно-міфологічні уявлення махаяни, як зазначає релігієзнавець Л. Мялль, об’єднує в єдине ціле не система, не однакові образи і сюжети, а спільність у підході і цілий ряд загальних принципів, на основі яких вироблялися елементи махаяни. В махаяні число будд доведене до безкінечності, оскільки вважається, що вони з’являлися завжди в безвладній і безмежній сансарі і з’являтимуться, поки існує сансара. Проте всі будди мають одну суть, яка виражена в концепції дхармакаї, або трікаї (букв. «три тіла») [139, I, 193].
Один з головних елементів махаяни — міфологізація обстановки створення сутр. За уявленням махаяни Будда Шакьямуні проповідував дхарму не тільки своїм учням, а й незліченній кількості бодхісатв, богів, нагів та інших істот. Одночасно незліченна кількість будд в інших світах проповідує ту саму дхарму аналогічному оточенню. Міфологізації піддавалися також місцевості, пов’язані з діяльністю Шакьямуні. Наприклад, за переконаннями махаяни, Шакьямуні проповідував на горі Коршуна (Грідхракута) біля міста Раджагріха не тільки в роки свого життя, але він проповідує там в усі часи, а сама гора Коршуна знаходиться не тільки у визначеному місці Індії, а й скрізь. Важливе місце в махаяні відведене також опису міфологічних країн і міст. Ці міфічні міста і країни зі своїм ідеальним порядком і коштовностями, з яких зведені їх будівлі, є своєрідні буддійські утопії. До буддійських утопій можна зарахувати і «поля будди», згадувані вже буд- дакшетри, — цілі світи створені розумовим зусиллям деяких будд, і тому відрізняються від інших світів своїм ідеальним порядком і можливістю досягти нірвани без особливих зусиль, а тільки за допомогою будди, що створив це «поле». Нерідко як синонім махаяни служить слово «бодхісатваяна» (тобто «колісниця бодхісатв»), оскільки образ бодхісатви, як ідеалу людських прагнень, посідає центральне місце в системі махаяни. При цьому деякі бодхісатви вшановувалися нарівні з буддами, а в інших випадках навіть і вище. У згадуваній концепції «трьох тіл будди» (трікая) тіло дхарми (дхармакая) наділяється характером Абсолюту і є, по суті, єдиним для всіх будд. В пізній махаяні на основі цього виникла концепція Аді-будди (тобто «Первинного Будди»), що набула особливого поширення в системі ваджраяни [139, I, 193].