Йога, Шамбала і Калачакра

В цілому ваджраяна, як буддійський тантризм, ґрунтується на методах йоги (санскр. «зв’язок», «єднання», «зосередження», «зусилля») і системі езотеричної практики. В основі цієї релігійно-філософської концепції лежить ідея неарійсь- кого походження про людину-мікрокосм і уявлення про якесь статеве (жіноче — шакті і чоловіче) енергетичне начало.

Ваджраяна знає і свою утопію. Це — країна Шамбхала (Шамбала), міфічна батьківщина містичного вчення «колеса часу» (калачакри). Опис Шамбхали міс­титься в «Калачакра-тантрі» (Х ст.), з якої випливає, що ця країна розташована на північ від річки Сіта (ототожнюваною або з Таримом, або з Амудар’єю, або з Сирдар’єю). Шамбхалу оточує вісім снігових гір, які нагадують пелюстки лотоса. В центрі них — столиця Шамбхали, де міститься палац царя — Калапа. Першим великим царем-жерцем Шамбхали вважався Сугандра, за правління якого Шамб- хала стала головним центром вчення калачакри: у парку свого палацу Сугандра побудував величезну мандалу калачакри. Після Сугандри в Шамбхалі урядували ще 6 царів-жерців, за ними правують (і ще правуватимуть) 25 правителів на ім’я Кальки, кожний з яких владарює 100 років.

Шамбала — це країна загального благоденствування, в ній не буває хвороб, стихійних лих і навіть поганої погоди. Її жителі — сильні, стрункі люди, які жи­вуть дуже довго. Але потрапити туди може далеко не кожен, а лише той, хто осяг­нув всю глибину буддійського вчення. Тільки в Шамбалі можуть бути якнайкраще реалізовані можливості шляху Будди. В буддизмі існують молитви про переро­дження в Шамбалі і спеціальні «путівники», які описують дорогу в цю країну [242, VI, ч. I, 656].

Калачакра («колесо часу») є вченням про ототожнення макрокосму з мікро­космом, Всесвіту з людиною. Згідно з цим вченням всі зовнішні явища і процеси взаємопов’язані з тілом і психікою людини, тому, змінюючи себе, людина змінює і світ. З калачакрою пов’язане уявлення про циклічність часу і змін. За легендою, вчення калачакри було викладене Буддою Шакьямуні на прохання царя Шамбхали Сугандри (втілення бодхісатви Ваджрапані). Після повернення в Шамбхалу Суган- дра передав це вчення у формі тантри. Калачакра відігравала особливо важливу роль в тибетському буддизмі [139, I, 612]. Суганда зробив тантричне вчення кала­чакри державною релігією Шамбали, а в 1027 р., за переказом, «Калачакра-тантра» потрапила в Тибет. У цій тантрі передбачено, що останній, 25-й цар Шамбали зійде на престол в 2327 р. і на 98-й рік його правління, в 2425 р. спалахне згаду­вана вище «шамбхалінська війна», в результаті якої сили зла будуть переможені і вчення Калачакри пошириться по всьому світу. Воно процвітатиме після цього ще 1800 років. Калачакра — це не тільки вчення (назва тексту — Тантри), а й ім’я головного 24-рукого буддійського божества — ідама. На цьому вченні ґрунтується складна тантрична практика, названа «шість йогів». Описання Всесвіту в системі Калачакри збігається з традиційним описанням хінаяни. В ній також викладені уявлення про зв’язок руху зірок і планет з диханням людини, на основі яких роз­роблена ціла система астрології. При цьому формування Всесвіту і внутріутробний розвиток людини описуються як схожі процеси, а розміри і форми людського тіла відображають структуру Всесвіту загалом [242, VI, ч. I, 654].