<<
>>

Світобудова та соціум у мітраїзмі

За уявленнями мітраїстів, якщо людська душа була заплямована нечистим жит­тям, посланці Ахримана тягли її в безодню пекла, де вона зазнавала нескінченних мук, або на знак її приниження її іноді присуджували до вселення в тіла нечистих тварин.

Якщо, навпаки, її заслуги переважували її гріхи, вона піднімалася у вищі сфери. Небеса поділялися на сім сфер, де кожна співвідносилася зі своєю плане­тою. У міру того, як душа проходила ці небесні зони, вона, немов одяг, скидала із себе земні властивості: Місяцю вона залишала життєву живильну енергію, Мер­курію — корисливі нахили, Венері — любовні прагнення, Марсу — військовий запал, Юпітеру — честолюбні прагнення, Сатурну — схильність до лінощів. Гола душа, яка скинула з себе тягар усіх пороків, сходила на восьме небо, де перебувають безсмерт­ні боги, щоб разом з ними насолоджуватися нескінченною красою. Саме Мітра, охоронець Істини, є головним вершителем суду над душею після кончини люди­ни, і саме він, як Посередник, веде своїх адептів по небезпечному шляху їхнього сходження на небеса. Він же — Небесний Батько, який приймає душі у свою сяю­чу обитель, як дітей, які повернулися з далекої мандрівки [59, 187-189].

При цьому Мітра розумівся іноді як Меркурій-Гермес. У святилищах мітраїстів виявлена, наприклад, статуя Меркурія, що несе дитину — Вакха з при­святним написом: «Непереможному Богові Мітрі Меркурію». Очевидно, Мітра був зіставлений з Гермесом, оскільки вважався провідником душ померлих, а йому в помічники був призначений Вакх, який тримає в руках виноградне гроно (вино­градний сік вважався напоєм безсмертя). Зустрічаються також написи: «Мітра є Бог — супутник і наставник Вакха». В кінці світу Мітра знову уб’є чудесного Бика і воскресить людей. Тоді усі постануть з могил і наберуть свого колишнього вигля­ду, й упізнають один одного. Усе людство об’єднається в одні великі збори, і Бог Істини відокремить дурних від добрих.

Добрі вип’ють тук принесеного в жертву Бика, змішаний з вином, і знайдуть безсмертя. Тоді Юпітер-Ормазд змусить упас­ти з небес усепоглинаючий вогонь, що знищить усіх, хто злиться. Поразка духу пітьми здійсниться остаточно в загальній пожежі — Ахриман та його демони заги­нуть, а оновлений Всесвіт відвідає вічної насолоди [59, 190-194].

Богослужіння мітраїзму у формі містерій Мітри, священні книги з мітраїст- ськими культами, присвятні обряди й ритуали свят сьогодні майже цілком втра­чені. Про все це ми можемо судити лише з деяких фрагментів, що дійшли до наших днів. Наприклад, текст Св. Ієроніма, підтверджений багатьма надписами, повідомляє про те, що існувало сім ступенів присвяти, і що учасник містерій Мітри послідовно приймав найменування Ворона, Схованого, Воїна, Лева, Перса, Гінця Сон­ця і Батька (табл. 24). У деяких випадках учасники богослужінь переодягалися в костюми, що відповідають наданому їм званню. Сім ступенів присвяти, через які учасник містерій мав пройти, щоб досягти мудрості й досконалої чистоти, від­повідали семи планетарним сферам, які проходила душа, добираючись до обителі посмертного блаженства. З одного уривка з грецького неоплатоніка Порфирія (бл. 233 р. — 304 р.) можна зробити висновок, що приналежність до першого з трьох ступенів присвяти ще не давала права участі в містеріях. Тільки присвячені, які одержали титул Лева, ставали учасниками містерій, якими керували Батьки. Глава всіх Батьків мав титул «Батько над Батьками», або «Головний Батько». Учас­ники містерій називали один одного «братами». Згідно зі старою іранською обря­довою системою новачкові, що посвячується в мітраїзм, пропонувалося робити численні обмивання, тобто свого роду водохрещення [59, 195-204].

Таблиця 24

СІМ СТУПЕНІВ ПРИСВЯТИ В МІСТЕРІЯХ МІТРИ [59]

Ступінь Позначення
Ворон Солярний герой з деміургічними функціями, образ якого був значно пошире­ний в Євразії й Америці як служителя сонця
Схований Представники цього ступеня, очевидно, ховалися під якесь покривало від очей інших присутніх; їхнє виявлення являло собою урочисту церемонію
Воїн Перебував у священному воїнстві Непереможного Сонця (Мітри) і під його командуванням боровся із силами зла
Лев Левоголовий Кронос, що став утіленням Часу
Перс Це звання нагадувало про прадавнє походження маздеїстської релігії; перед­бачалося, що той, хто одержав це звання, належить до того єдиного народу, що колись був допущений до священних церемоній і як такий переодягався у східний костюм і надягав фригійський ковпак, який, за переказом, носив сам Мітра
Гонець Сонця Це — служителі Сонця-Геліоса, які часто з ним ототожнюються
Батько Таким почесним званням називали керівників зборів, які очолювали священні церемонії — містерії

У маздеїстському богослужінні жрець освячував хліби і воду, яку змішував із приготовленим ним соком хаоми. Ці давні обряди збереглися й у мітраїстських це­ремоніях, але хаома, невідома на Заході, замінялася виноградним соком.

Таке при­чащання хлібом і водою, до якої домішували потім вино, порівнюється церковни­ми письменниками з християнським причастям. Тричі на день (на світанку, опівдні і на вечірній зорі) мітраїсти підносили молитви Сонцю, зверталися вранці на схід, опівдні — до півдня і ввечері — на захід. Тривалі псалмодії, церковні піснеспіви з музичним супроводом перемежовувалися з ритуальними дійствами. Одним з уро­чистих моментів служби, який відзначали дзвонами, був момент відкриття присвя­ченим зображення тавроктонного Мітри (тобто Мітри, який убиває Бика), доти закритого завісою. Щодня у визначеному місці мітраїстського святилища відбува­лося моління планеті, якій цей день тижня був присвячений, і найсвященнішою визнавалася неділя, якою правило Сонце. День народження Непереможного Сон­ця, яке після зимового сонцестояння починало підніматися усе вище, відзначав­ся 25 грудня. Святковими днями вважалися, очевидно, і дні рівнодень. Присвяти неофітів відбувалися переважно на початку весни, у березні або в квітні, тобто приблизно у великодній час, коли християни подібним чином здійснювали таїнс­тво водохрещення [59, 205-218].

Святилища Мітри у своїй конструкції імітували первісні печери: над входом височіла колонада, що тримала фронтон; за нею містився передпокій храму, з яко­го спускалися сходи власне у святилище — у крипту (це підземелля, яке вважали символом світобудови, мало нести над собою звід, що символізував звід небес); у глибині храму зазвичай знаходилася апсида, де була встановлена священна ком­позиція із зображенням тавроктонного Мітри (перед нею стояли жертовники з палаючим на них священним вогнем); у храмі було також приміщення — хори, — призначене для служителів, і два складених з каменю узвишшя, що тяглися уз­довж причілків, для парафіян, які моляться. План святилища Мітри наведено на рис. 84 [59, 219-227].

Рис. 84. План святилища Мітри, відкритого в Геддернгеймі

А — передпокій храму з колонадою; В — вхід на сходи; С — ризниця (Аррагаїогіит); О — вестибюль; Е — бічні лави; Р — боковий вівтар, відведений для служителів;

в — апсида зі священним зображенням [59]

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Світобудова та соціум у мітраїзмі: