Світобудова та соціум у мітраїзмі
За уявленнями мітраїстів, якщо людська душа була заплямована нечистим життям, посланці Ахримана тягли її в безодню пекла, де вона зазнавала нескінченних мук, або на знак її приниження її іноді присуджували до вселення в тіла нечистих тварин.
Якщо, навпаки, її заслуги переважували її гріхи, вона піднімалася у вищі сфери. Небеса поділялися на сім сфер, де кожна співвідносилася зі своєю планетою. У міру того, як душа проходила ці небесні зони, вона, немов одяг, скидала із себе земні властивості: Місяцю вона залишала життєву живильну енергію, Меркурію — корисливі нахили, Венері — любовні прагнення, Марсу — військовий запал, Юпітеру — честолюбні прагнення, Сатурну — схильність до лінощів. Гола душа, яка скинула з себе тягар усіх пороків, сходила на восьме небо, де перебувають безсмертні боги, щоб разом з ними насолоджуватися нескінченною красою. Саме Мітра, охоронець Істини, є головним вершителем суду над душею після кончини людини, і саме він, як Посередник, веде своїх адептів по небезпечному шляху їхнього сходження на небеса. Він же — Небесний Батько, який приймає душі у свою сяючу обитель, як дітей, які повернулися з далекої мандрівки [59, 187-189].При цьому Мітра розумівся іноді як Меркурій-Гермес. У святилищах мітраїстів виявлена, наприклад, статуя Меркурія, що несе дитину — Вакха з присвятним написом: «Непереможному Богові Мітрі Меркурію». Очевидно, Мітра був зіставлений з Гермесом, оскільки вважався провідником душ померлих, а йому в помічники був призначений Вакх, який тримає в руках виноградне гроно (виноградний сік вважався напоєм безсмертя). Зустрічаються також написи: «Мітра є Бог — супутник і наставник Вакха». В кінці світу Мітра знову уб’є чудесного Бика і воскресить людей. Тоді усі постануть з могил і наберуть свого колишнього вигляду, й упізнають один одного. Усе людство об’єднається в одні великі збори, і Бог Істини відокремить дурних від добрих.
Добрі вип’ють тук принесеного в жертву Бика, змішаний з вином, і знайдуть безсмертя. Тоді Юпітер-Ормазд змусить упасти з небес усепоглинаючий вогонь, що знищить усіх, хто злиться. Поразка духу пітьми здійсниться остаточно в загальній пожежі — Ахриман та його демони загинуть, а оновлений Всесвіт відвідає вічної насолоди [59, 190-194].Богослужіння мітраїзму у формі містерій Мітри, священні книги з мітраїст- ськими культами, присвятні обряди й ритуали свят сьогодні майже цілком втрачені. Про все це ми можемо судити лише з деяких фрагментів, що дійшли до наших днів. Наприклад, текст Св. Ієроніма, підтверджений багатьма надписами, повідомляє про те, що існувало сім ступенів присвяти, і що учасник містерій Мітри послідовно приймав найменування Ворона, Схованого, Воїна, Лева, Перса, Гінця Сонця і Батька (табл. 24). У деяких випадках учасники богослужінь переодягалися в костюми, що відповідають наданому їм званню. Сім ступенів присвяти, через які учасник містерій мав пройти, щоб досягти мудрості й досконалої чистоти, відповідали семи планетарним сферам, які проходила душа, добираючись до обителі посмертного блаженства. З одного уривка з грецького неоплатоніка Порфирія (бл. 233 р. — 304 р.) можна зробити висновок, що приналежність до першого з трьох ступенів присвяти ще не давала права участі в містеріях. Тільки присвячені, які одержали титул Лева, ставали учасниками містерій, якими керували Батьки. Глава всіх Батьків мав титул «Батько над Батьками», або «Головний Батько». Учасники містерій називали один одного «братами». Згідно зі старою іранською обрядовою системою новачкові, що посвячується в мітраїзм, пропонувалося робити численні обмивання, тобто свого роду водохрещення [59, 195-204].
Таблиця 24
СІМ СТУПЕНІВ ПРИСВЯТИ В МІСТЕРІЯХ МІТРИ [59]
| Ступінь | Позначення |
| Ворон | Солярний герой з деміургічними функціями, образ якого був значно поширений в Євразії й Америці як служителя сонця |
| Схований | Представники цього ступеня, очевидно, ховалися під якесь покривало від очей інших присутніх; їхнє виявлення являло собою урочисту церемонію |
| Воїн | Перебував у священному воїнстві Непереможного Сонця (Мітри) і під його командуванням боровся із силами зла |
| Лев | Левоголовий Кронос, що став утіленням Часу |
| Перс | Це звання нагадувало про прадавнє походження маздеїстської релігії; передбачалося, що той, хто одержав це звання, належить до того єдиного народу, що колись був допущений до священних церемоній і як такий переодягався у східний костюм і надягав фригійський ковпак, який, за переказом, носив сам Мітра |
| Гонець Сонця | Це — служителі Сонця-Геліоса, які часто з ним ототожнюються |
| Батько | Таким почесним званням називали керівників зборів, які очолювали священні церемонії — містерії |
У маздеїстському богослужінні жрець освячував хліби і воду, яку змішував із приготовленим ним соком хаоми. Ці давні обряди збереглися й у мітраїстських церемоніях, але хаома, невідома на Заході, замінялася виноградним соком.
Таке причащання хлібом і водою, до якої домішували потім вино, порівнюється церковними письменниками з християнським причастям. Тричі на день (на світанку, опівдні і на вечірній зорі) мітраїсти підносили молитви Сонцю, зверталися вранці на схід, опівдні — до півдня і ввечері — на захід. Тривалі псалмодії, церковні піснеспіви з музичним супроводом перемежовувалися з ритуальними дійствами. Одним з урочистих моментів служби, який відзначали дзвонами, був момент відкриття присвяченим зображення тавроктонного Мітри (тобто Мітри, який убиває Бика), доти закритого завісою. Щодня у визначеному місці мітраїстського святилища відбувалося моління планеті, якій цей день тижня був присвячений, і найсвященнішою визнавалася неділя, якою правило Сонце. День народження Непереможного Сонця, яке після зимового сонцестояння починало підніматися усе вище, відзначався 25 грудня. Святковими днями вважалися, очевидно, і дні рівнодень. Присвяти неофітів відбувалися переважно на початку весни, у березні або в квітні, тобто приблизно у великодній час, коли християни подібним чином здійснювали таїнство водохрещення [59, 205-218].Святилища Мітри у своїй конструкції імітували первісні печери: над входом височіла колонада, що тримала фронтон; за нею містився передпокій храму, з якого спускалися сходи власне у святилище — у крипту (це підземелля, яке вважали символом світобудови, мало нести над собою звід, що символізував звід небес); у глибині храму зазвичай знаходилася апсида, де була встановлена священна композиція із зображенням тавроктонного Мітри (перед нею стояли жертовники з палаючим на них священним вогнем); у храмі було також приміщення — хори, — призначене для служителів, і два складених з каменю узвишшя, що тяглися уздовж причілків, для парафіян, які моляться. План святилища Мітри наведено на рис. 84 [59, 219-227].
Рис. 84. План святилища Мітри, відкритого в Геддернгеймі
А — передпокій храму з колонадою; В — вхід на сходи; С — ризниця (Аррагаїогіит); О — вестибюль; Е — бічні лави; Р — боковий вівтар, відведений для служителів;
в — апсида зі священним зображенням [59]