Мітра, таким чином, уявлявся деміургом-творцем, якому Ормазд довірив устрій та підтримку світопорядку.
Іншими словами, він — Логос, еманація Бога, співпричетна до його всемогутності, що, створивши світ як деміург, продовжує його зберігати і боротися із силами зла. Життя, згідно з уявленнями мітраїзму, є випробування, і щоб вийти з нього переможцем, необхідно дотримуватися Закону, даного давнім
магам самим Богом.
Досягнута чистота залишилася для послідовників мітраїзму тією метою, до якої має бути спрямоване все єство віруючих. Їхній ритуал включав у себе постійні обряди очищення й обмивання, та їхній ідеал досконалості все більше схилявся на бік аскетизму. Вони вважали також похвальними утримування від деяких видів їжі й абсолютну цнотливість, оскільки постійний опір чуттєвості був одним з основних аспектів боротьби проти злого начала. Для мітраїстів добро завжди полягало в дії, і, будучи релігією солдатів, мітраїзм найбільше прославляв військові доблесті. Мітра є захисником правди і справедливості, його ніколи не згадують всує, він охоронець святості й найгрізніший супротивник сил пекла. Мітра забезпечує спасіння і в цьому житті, і у світі іншому [59, 182-187].