Мітра - бог світла
Астрологія, для якої названі вище постулати служили догматичним підґрунтям, почасти зобов’язана своїми успіхами пропаганді мітраїзму. При цьому визнання в маздеїзмі незалежної влади за злим началом давало виправдання всім його окультним практикам, що перейшли й у мітраїзм: некромантія, онейромантія (тлумачення снів), віра в пристріт і талісмани, у порчу і змови знаходили своє виправдання в діяльності, приписуваній демонам.
Сувора жорстокість цих вчень пом’якшувалася вірою в рятівні сили. Мітра, наприклад, вважався в давніх перських магів богом світла, і оскільки світло поширюється через повітря, припускалося, що цей бог живе в середній зоні, між небом і пеклом, завдяки чому його називали Посередником (у халдеїв Сонце посідало четвертий щабель, тобто середнє положення в сонмі семи планет). Мітра, таким чином, був Посередником між непізнаваним і недосяжним Богом і родом людським, який перебуває на Землі. У звичай увійшло зображення Мітри між двома фігурками дітей-факелоносців, один з яких тримав піднятий смолоскип, а другий — смолоскип опущений. Вони були подвійним утіленням самого Мітри. Ці два факелоносці й сам Мітра утворювали тріаду, і такий «потрійний Мітра» являв собою, очевидно, образ денного світила [59, 163-170].У міфології перських магів Світло, що виливається з Неба, яке уявлялося твердим куполом, зробилося Мітрою, який народився зі скелі, і його назвали «Богом, що вийшов зі скелі». Традиція, що збереглася, стверджує, що ця «Скеля, що родить», зображенню якої поклонялися в мітраїстських храмах (рис. 83), явила його на світ на березі ріки, у тіні священного дерева, і лише пастухи, які сховалися на горі неподалік, спостерігали диво його явлення у світ. Вони бачили, як він відокремився від скелястих грудей, — голову його прикрашав фригійський ковпак, він уже був озброєний ножем і тримав смолоскип, що освітлював темний простір.
Тоді, поклонившись божеству-дитині, пастухи принесли йому в дарунок перший приплід від своїх черід і перші плоди від свого врожаю. За іншою версією, Мітра з’явився на Землі до появи на ній людей. Він був голим, і йому нічим було прикритися від лютого вітру; він укрився в гіллі смоковниці, потім, зрізавши своїм ножем плоди з неї, добув собі їжу, а обірвавши з неї листя, зробив собі одяг. Так, спорядившись для битви, він міг тепер помірятися силами з іншими богами [59, 171-173].
Рис. 83. Відновлений вид великого святилища Мітри, знайденого в Карнунті [59]
Першим богом, з яким Мітра помірявся силами, було Сонце. Бог Сонця був змушений визнати перевагу суперника й одержав від нього винагороду — прикрашену променями корону. Потім Мітра уклав з ним урочистий договір про дружбу, і відтоді обидва герої-союзники вірно допомагали один одному. Цікавий і двобій Мітри з Биком, першою живою істотою, створеною Юпітером-Ормаздом. Спочатку Бик утік від Мітри, і тоді Сонце відправило посланця — Ворона — передати своєму союзникові наказ убити втікача. Мітра зі своїм прудким Собакою пустився в погоню за Биком й убив його ножем. Тоді сталося диво: з тіла жертви, що умирає, народилися всі корисні трави і рослини; зі спинного мозку виросла пшениця; із крові — виноградна лоза. Злий дух нацькував на Бика Скорпіона, Мураху і Змію, які намагалися пожерти родильні органи й випити кров Бика-прабатька, однак вони не змогли перешкодити творенню. Насіння Бика — космогонічної тварини — було зібране й очищене Місяцем (воно дало народження усім видам корисних тварин), а його душа, пильнована Собакою — вірним супутником Мітри, — піднялася в небесні сфери, де під ім’ям Сильвана стала божественним захисником черід. Очевидно, Бика завжди жертвували Мітрі, як і його супутниці, Великій Матері [59, 174-179].
Тим часом до життя була покликана перша пара людей, і Мітрі доручено піклуватися про людський рід та оберігати його від Злого духа.
Наприклад, коли Ахриман наслав на землю посуху, Мітра — божественний лучник — пустив стріли у сторчову скелю, і з неї забило джерело живої води. Далі світ спіткав ще страшніший катаклізм — Всесвітній потоп, викликаний тим, що моря і ріки вийшли зі своїх берегів. Тільки одна людина, попереджена богами, врятувалася разом зі своєю худобою в побудованому ковчегу, що плавав по водних просторах. Слідом за тим землю охопив вогонь, але творіння Ормазда уникли і цього лиха. Після подолання названих катаклізмів рід людський зміг жити і розмножуватися у світі. Героїчний період історії на цьому завершився, і земна місія Мітри була виконана. Він разом з Геліосом-Сонцем та іншими помічниками відзначив закінчення їхніх спільних битв найпишнішим бенкетом, у пам’ять про який посвячені влаштовували містичні трапези. Потім боги зійшли на небо. Мітра, якого відвозило Сонце на променистій квадризі, переборов Океан. Тому не вдалося його поглинути (Океан зображувався оповитим змією) Мітру, і він відтоді з висоти небес безперестану захищає тих, хто його вшановував і йому служив [59, 180-181].