Заельбські слов’яни.

Традиційні вірування стали ідеологічною основою опору німецькій експансії з боку заельбських слов’янських племен. Розвиток надплемінних північнополабських святилищ у Ретрі та Арконі у Х—ХІІ ст.

мало політичне значення і сприяло їхній консолідації. Спільне виконання релігійних культів згуртовувало слов’ян у племінні та надплемінні спільноти (етнонім ОЬосігМі позначав все населення племінного князівства на північному заході Полабщини)^[1082]. У подальшому соціокультурному розвитку військово-політичного союзу ободритів, вагрів, полабів, варнів постало державне утворення, яке сучасники назвали Regnum Obotritorum, Sclavia, principatus Sclavorum, provincia, terra Sclavorum. Найбільшої могутності держава ободритів досягла за Готшалка (крім ободритів йому підкорялися вагри, полаби, лінони, варни, хижани, черезпеляни), а потім за Крута та Генріха, який підкорив слов’ян „між Альбією та Балтійським морем” (правив до 1127 р.)¹. Відновлення у 20-30-х роках ХІІ ст. експансії німецьких феодалів вирішило долю ободритів, стодоран та інших північнополабських племінних князівств. Сповідуючи християнство чи співчуваючи місіонерам, князівська верхівка регіону поступово відходила від гентильно- релігійної системи уявлень автохтонного населення. Це спричиняло ослаблення князівств, убивства правителів підданими^[1083] ^{^[1084] ^[1085]. Князя Мстивоя, який прийняв християнство, вигнали. Князь Мечислав навіть батька, Біллугу, засуджував за відхід від „закону своїх батьків”. Під час християнізації у 1066 р. язичники вбили князя Готшалка. Язичництво перетворилося на ідеологічну зброю Ободритської держави, сприючи виробленню спільної ідентичності та консолідації племен, що входили до її складу. Кожне з ободритських князівств мало власні культи та головних богів: Прове (вагри), Сива / Жива (полаби), Редегаст / Радигаст (ободрити).
Священний гай головного бога вагрів Прове був водночас святинею усієї землі, куди кожний другий день тижня збиралися представники племені разом з князем та жерцями на суд та вирішення загальноплемінних справ. Посилили наступ у регіоні данці. Проте спроба сина данського короля Кнута Лаварда підкорити ободритів, посівши їх престол, зіткнулася з відчайдушним опором^[1086]. У 1184 р. радник данського короля, архієпископ Абсалом, таки розбивши вендів, встановив данське панування на Балтійському морі¹.
Висновки. Релігія виступала важливим інструментом активізації державотворчих процесів на слов’янських землях. Прийняття християнства було необхідною передумовою інтеграції країн регіону до європейської політичної системи. Культи церковних святих стали важливим елементом формування нових ідеологічних доктрин, які часто набували характер династичної пропаганди. З іншого боку, традиційні вірування виступали ідеологічним підґрунтям формування нових держав, як реакції на посилення зовнішньої експансії. Збереження традиційних язичницьких вірувань сприяло формуванню самосвідомості слов’янськими племенами, особливопідчасрозгортанняідеологічногоівійськовогонаступу західноєвропейськими феодалами. Тісний взаємозв’язок місцевої слов’янської ідеологічної системи та християнських інститутів забезпечував вироблення специфічної державно- управлінської культури, полегшував процес централізації та формування відповідних етичних норм.
Список рекомендованої літератури
1. Алимов Д. Е. Хорваты в эпоху расселения на Балканах: особенности этнополитической структуры и начало христианизации / Д. Е. Алимов // Становление славянского мира и Византия в эпоху раннего средневековья: Сб. тез. ХХ конф. памяти В. Д. Королюка „Славяне и их соседи” [Отв. ред. вып. Б. Н. Флоря]. — М., 2001. - С. 3-7.
2. Головко О. Б. Релігійний фактор у розвитку взаємовідносин Київської Русі з країнами Центральної і Західної Європи / О. Б. Головко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки.
— Вип. 3. — К.: Ін-т історії АН України, 1993. — С. 3—7. 3. Исаевич Я. Д. Висляне и лендзяне / Я. Д. Исаевич // Формирование раннефеодальных славянских народностей: Монография [Ред. кол.: В. Д. Королюк
______ (отв. ред.) и др.]. — М.: Наука, 1981. — С. 156—170.
1 Магидович И. П. История открытия и исследования Европы / И. П. Магидович, В. И. Магидович. — М.: Мысль, 1970. — С. 156.
4. Источниковедение истории южных и западных славян (феодальный период): Учеб. пособие [Отв. ред. Л. П. Лаптева]. — М.: Изд-во МГУ, 1999. — 252 с.
5. Кузнецова А. М. Византия и становление христианства среди венгров / А. М. Кузнецова // Становление славянского мира и Византия в эпоху раннего средневековья: Сб. тез. ХХ конф. памяти В. Д. Королюка „Славяне и их соседи” [Отв. ред. вып. Б. Н. Флоря]. — М., 2001.- С. 52-55.
6. Парамонова М. Ю. Образ святого правителя в первых святовацлавских житиях: политико-теологические идеи латинских легенд в контексте оттоновской агиографии / М. Ю. Парамонова // Славяногерманские исследования. — Т 1 — 2 [Отв. ред.
A. А. Гугнин, А. В. Циммерлинг]. — М.: Индрик, 2000. — С. 80—129.
7. Ронин В. К. Проблемы этнического самосознания полабских славян XI—XIV вв. / В. К. Ронин,
B. С. Иванов // Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху зрелого феодализма: Науч. сб. [Отв. ред. Г. Г. Литаврин, В. В. Иванов]. — М.: Наука, 1989. — С. 297—317.
8. Ронин В. К. Проблемы этнического самосознания словенцев / В. К. Ронин, В. С. Иванов // Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху зрелого феодализма: Науч. сб. [Отв. ред. Г. Г. Литаврин, В. В. Иванов]. — М.: Наука, 1989. — С. 165—181.
9. Саливон А. Н. Самосознание ободритов (к вопросу об образовании ободритской раннефеодальной народности) / А. Н. Саливон // Формирование раннефеодальных славянских народностей: Монография [Ред. кол.: В. Д. Королюк (отв. ред.) и др.]. — М.: Наука, 1981. — С. 130—151.
10. Флоря Б. П. Формирование раннефеодальной
государственности и судьбы самосознания славянских племен Чешской долины / Б. П. Флоря // Формирование раннефеодальных славянских народностей: Монография [Ред. кол.: В. Д. Королюк (отв. ред.) и др.]. — М.: Наука, 1981. — С. 97—130.
Питання для самоконтролю
1. Схарактеризуйте роль релігії у становленні хорватської державності.
2. Визначте особливості християнізації Польщі.
3. Яку роль відіграла релігія у розвитку чеської державності?
Теми рефератів
1. Християнізація Польщі.
2. Роль християнства у становленні середньовічної чеської державності.
Теми контрольних (курсових) робіт
1. Релігійна політика Польщі щодо церкви.
2. Політична діяльність польської католицької церкви.
3. Католицька церква як інструмент інтеграції Польщі та Чехії у систему міжнародних відносин Середньовічної Європи.}

<< | >>

↑

Источник: Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав / Омельчук В. В. Ліснича В. М.: Навчальний посібник. — К.: Персонал,2011. — 608 с. — (Серія: Світові традиції державного управління. — Вип. І).. 2011

Еще по теме Заельбські слов’яни.:

- Всеобщая история религий -

- Всеобщая история - История Древнего мира - История религий - История России - Історія України -