<<
>>

Яма - «цар мертвих»

Яма — владика давньоіндійського царства мертвих, він син Вівасвата (восьмого сина Адіті) і Саранью, дочки Тваштара. Початкове значення імені Яма, ймовірно, Близнюк, і Ріґведа містить гімн-діалог Ями і його сестри-близнючки Ямі, в якому Ямі пропонує своєму братові Ямові інцест, щоб мати потомство, але він відмов­ляється, посилаючись на їх покревність.

Гімн цей є варіантом архаїчного близ- нючного міфу про прабатьків людства (іранські Їма і Їмак, давньоєгипетські Осіріс й Ісіда, давньогрецькі Девкаліон і Пірра та ін.), але у ведійському трактуванні, що відображає зрілість етико-релігійних переконань, де інцест відкидається і засуд­жується [139, II, 682].

Місце Ями у ведійському пантеоні не цілком визначене: сам він богом ніде не названий, а тільки «царем мертвих» (ймовірно, спочатку Яма мислився смерт­ним). За Ріґведою, він був «першим, хто помер» і відкрив шлях смерті для інших, а тому називається «збирачем людей», який готує «місце спокою» для покійних. Його смерть оплакує Ямі (порівняй плач Ісіди над Осірісом), і позаяк ще не існува­ло ночі, боги створюють ніч, щоб дарувати їй забуття. Яма добивається безсмертя в боротьбі з богами, які визнають, що «він став таким, як ми». При цьому Агні, що перебував у потойбічному світі, поступається цим світом Ямі, щоб самому бути жерцем богів [139, II, 683].

Яму, який став владикою царства мертвих, супроводжують як його варто­вих і вісників два чотириоких пса з широкими ніздрями, які сновигають серед лю­дей, видивляючи свою здобич. У ведійські часи Яму благають про довголіття і позбавлення від смерті. Труп при похованні кладуть головою на південь, де було царство Ями, а жерцеві, що здійснював поховання, приносили в дар корову, яка мала переправити померлого через річку Вайтарані, що відокремлює царство Ями від світу живих. В епічній і пуранічній літературі вказується, що Яма живе в нижньому світі, у своїй столиці Ямапурі.

Він сидить на троні, і коли його послан­ці приводять душу померлого, писар Читрагупта доповідає про всі його справи і вчинки на землі. Згідно з доповіддю Яма виносить ухвалу, і душа померлого посе­ляється або в раю предків, або потрапляє в одну з пекельних осель (число яких коли­вається від 3 до 21), або відроджується на землі в іншій тілесній оболонці. Будучи не тільки владикою, але і суддею царства мертвих, Яма зазвичай ототожнюється з Дхармою, богом справедливості. У цій своїй іпостасі Яма переймає функції ведій­ського Варуни, причому його влада поширюється не тільки на світ мертвих, а й живих [139, II, 683].

В той же час в індуїстській релігії іноді як іпостасі Ями, а іноді як його аген­ти виступають боги Кала («час»), Антака («умертвляючий») і Мрітью («смерть»), які символізують специфічні аспекти сакральної активності Ями. Зображується Яма одягненим в червоне плаття, його їздовою твариною (вахана) є чорний буйвол, його зброєю — дубинка і петля, за допомогою якої він виймає душу з тіла (нагадує тут Варуну). В пуранічних переказах братом Ями названий Ману, а сам Яма постає з однією ногою, що всохла. Яма стає локапалою — хранителем Півдня, залишаючись царем померлих предків, а його брат Ману — царем людей [139, II, 683].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Яма - «цар мертвих»:

  1. Этнографические данные о страхе перед мертвыми и формах его проявления
  2. Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл., 2020
  3. ГЕРОИЧЕСКИЙ ПЕРИОД ГРЕЧЕСКОЙ ИСТОРИИ
  4. Героический период греческой истории
  5. 3.4 Сельские поселения (неукрепленные усадьбы)
  6. ПОГРЕБЕНИЕ ЗНАТНОЙ ПАЗЫРЫКСКОЙ ЖЕНЩИНЫ
  7. Фернандо де Монтесинос. «Древние исторические и политические памятные сведения о Перу» (1642-1644)
  8. ГЛАВА 5. ТЕОТИХУАКАН — «ОБИТЕЛЬ БОГОВ»
  9. Цивілізація Теотіуакан.
  10. ІІІ.З. Становление иберийской культуры