«Шлях Богів»: світ Брахмана
^)крім «шляху Батьків-Пітарів», що веде до відродження в цьому світі, в уявленнях ведійської релігії існував і «Шлях Богів», який вів до Брахмана, тобто існувала відмінність у двох можливих посмертних шляхах людини.
При цьому «Шлях Богів» призначався лише для тих, що «знають Брахмана», тоді як «незнаючий» був приречений йти «Шляхом Предків», тобто повертатися на Землю, де відбувалося його відродження в тому або іншому вигляді, відповідне скоєному в минулих життях. Обидва ці шляхи, згідно з переказами, проходять через Місяць [211, 244].«Шлях Богів» описується в одній з найдавніших прозаїчних частин Ріґве- ди — в «Каушитакі-Упанішаді»: ступивши на цей шлях богів, він приходить у світ Агні, потім — у світ Ваю, потім — у світ Варуни, потім — у світ Індри, потім — у світ Праджапаті, потім — у світ Брахмана» (тобто померлий послідовно проходить, після перебування на Місяці, п’ять світів, після чого вступає у світ Брахмана). У цьому світі Брахмана містяться: озеро Ара (букв. «Бажання»), річка Віджара («Позбавлена віку»), дерево Ілля («Земля»), град Саладжья (можливо, від «Смо- ковниця»), фортеця Апараджита («Непереможна»), сторожі Індра і Праджапаті, а також покої Вібху («Широкий»), трон Вічакшана (можливо, Місяць), ложе
Амітауджас («Безмірна сила»). Тут же знаходяться «кохана Манаси (від manas «розум») і подібна до неї Чакшуши («Око»), які, «взявши квіти, справді тчуть світи», а також Апсари (букв. «що йдуть у води»), Амба («Мати») і Амбаяви («Годувальниця»), пов’язані з річками Амбая, що знаходяться тут (тобто «материнськими») [211, 48, 244-245].
П’ятсот Апсар прикрашають Брахмана, що прийшов у світ, і він, «прикрашений прикрасами Брахмана, знаючи Брахмана, йде до Брахмана». Померлий приходить до озера Ара і переправляється через нього «силою свого розуму», а ті, які не пізнали Брахмана, відразу ж тонуть в ньому. Потім він переправляється через річку Віджару, в якій обтрушує із себе земні справи. Після цього «Брахман, що знає» послідовно проходить дерево Іллі (тут в нього проникає запах Брахмана), град Саладжьї (отримує смак Брахмана), фортецю Апараджиту, де в нього проникає сяйво Брахмана. В результаті сторожі «світу Брахмана» Індра і Праджа- паті тікають від нього. Потім померлий приходить до покоїв Вібху, де в нього проникає слава Брахмана, а звідти — до трону Вічакшана («цей трон — пізнання, бо пізнанням розрізняє людина). Нарешті, померлий приходить до ложа Амітауджас, яке уособлює «життєве дихання». Саме на цьому ложі сидить сам Брахман, який запитує померлого: «Хто ти?» І померлий відповідає: «Я той, що походить від пір року, народжений від простору, (свого) джерела, як сім’я — для дружини, сяйво року, Атман кожної істоти. Ти — Атман кожної істоти. Що є ти — те і я Все, що існує, це ти» [211, 48-49].