Пітари-батьки і Рібху - напівбоги
Пітари (давньоінд. «батьки») представляють у давньоіндійській релігії обожнюваних померлих предків, що перебувають на третьому небі. Культ пітарів відігравав особливу роль у поховальних обрядах, що відносяться до бога смерті Ями, «господаря над пітарами».
У Ріґведі пітарам присвячено два гімни. Під пітарами зазвичай розуміють перших, стародавніх прародителів, що проклали шлях, яким ідуть і недавно померлі. Пітари згадуються у зв’язку з третім кроком Вішну (підземний світ) і серед них вирізняють різні групи: Ангіраси, Атхарвани, Бхрігу, Васшитхі, Вайруни і Нагагви. Особливо близькі Ямі Ангіраси [139, II, 316].За Атхарваведою Пітари населяють повітря, землю і небеса. Вони бенкетують з Ямою й іншими богами, беруть участь у жертвопринесенні соми (при цьому підкреслюється їх любов до цього напою). До Пітар звертаються з проханнями про багатство, потомство, довге життя. Пітари безсмертні, і про них говорять, як про богів. Іноді їм приписуються і космічні дії: вони прикрашають небо зірками, встановлюють темряву і світло, породжують зорю, виявляють заховане світло тощо. Шлях Пітарів відмінний від шляху Богів, подібно до того, як світ Пітарів (Пітралока) протиставлений світу богів (Сваргалока). Проте, за «Ваю-пураною», перші Пітари були синами богів, тоді як самі боги, що нехтують Брахмою, були прокляті ним і обернені на божевільних. Іноді Пітарами називають десятьох Праджа- паті, прабатьків людей. В цілому культ Пітарів має глибоке загальноіндоєвропей- ське коріння [139, II, 316].
Подібно до того, як Пітари колись були синами богів, а потім стали людьми, так Рібху (давньоінд. «майстерний»), що раніше були людьми, досягли божественності з огляду на їх прихильність до добрих справ. У давньоіндійській релігії Рібху є класом нижчих божеств або напівбогів, що викликають родючість і багатство. Рібху утворюють тріаду: Рібху (або Рібхукшан, «предводитель Рібху»), Вібху (Вібхван) і Ваджа. Батько Рібху — Судханван, нащадок Ангірасів. Рібху особливо тісно пов’язані з Індрою і подібні до нього: вони сяють як сонце, у них сяюча колісниця і вгодовані коні, металеві шоломи. Підкреслюється майстерність Рібху, їхні вправні руки майстрів. Боги високо оцінили їх праці і зробили божественними ремісниками: Рібхукшана у Індри, Вібхвана у Варуни, Ваджу в інших богів [139, II, 379-380].