Святилище Елевсина
1387
Рис. 42. Загальна схема Елевсинського святилища (за К. Кереньї)
Розділ IV.
Головні боги неоліту і їхні подальшідоліДадух, другий жрець великого обряду, із двома смолоскипами в руках з настанням ночі повинен був освітлювати шлях для процесії, яка піднімається в гору (в Афінах, у Малих містеріях, він здійснював богослужіння з першим жерцем — іерофантом). Крім дадуха й ієрофанта, очолювали процесію містів жриці й керики (містеріальні глашатаї), а також «отрок вогнища», що обирався жеребкуванням з числа дітей наймаститіших афінських родин (його міфологічним прототипом був Демофонт — царський син, якого Деметра хотіла зробити безсмертним за допомогою вогню). Місти, минаючи храм Плутона, направлялися до головного елевсинського храму Телестеріону, зі склепіння якого у священну ніч шугало сильне полум’я й валив дим. Під час великого обряду викликання Кори використовувався величезний музичний інструмент (різновид гонга), що видавав гуркоти грому або землетрусу (імовірно, цей інструмент був запозичений з архаїчного культу мертвих). У споруді Телестеріону площею 58x58 ярдів (тобто близько 3000 кв. м) із 42 колонами всередині містилася у проміжку між двома рядами колон невелика будівля — витягнутий прямокутник з єдиним входом. Це була найдавніша серцевина Телестеріону, що ніколи не міняла свого первісного місця розташування, у той час, коли споруда довкола неї (тобто власне Телестеріон) розросталася усе більше й більше [98, 95-109].
Ця будівля в споруді називалася Анакторон («палац», «храм»), і в ньому містився трон, на якому сидів або перед яким стояв ієрофант під час Великих містерій. При відкритті у священну ніч Анакторону з’являлося яскраве світло, у ньому спалахувало полум’я. Ієрофант у цей час голосно проголошував, що сама могутня цариця мертвих у вогні народила могутнього сина (за грецькими міфами Діоніс був породжений у блискотінні спопеливших його матір Семелу блискавок, Асклепій народився на поховальному багатті своєї матері Короніди; за іншим варіантом міфу матір’ю Діоніса була не Семела, а Персефона, яка народила його під землею).
У цей самий час над землею підносилася фігура Кори-Персефони, а ієрофант мовчки, у повній тиші, демонстрував скошене колосся пшениці. Це й було, ймовірно, основним моментом Елевсинських містерій. Існують незаперечні свідчення, що епоптея виповнювала невимовним щастям тих, хто брав у ній участь. Богоявлення Персефони являло собою об’єкт реального бачення й було священним дарунком. Є підтвердження, що до Персефони ставилися як до богині вогнюй до неї зверталися, як і до бога Гермеса. Водночас в образі Цариці підземного світу зливалися образи Деметри, Кори й Гекати, а шлях кремованих (що згоріли на поховальному багатті) пролягав крізь землю (Деметру) до Персефони. Тому велике бачення Елевсину означало для віруючих безперервність життя, виповнювало їх упевненістю у вічному житті душі після тілесної смерті [98, 109-120].
Еще по теме Святилище Елевсина:
- Глава VI · ГОРОД И ОБЩЕСТВЕННАЯ ЖИЗНЬ
- Глава II • СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО
- Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл., 2020
- Глава 8 ПОЛИСЫ КРУГА ЗЕМЕЛЬ (Vlll-Vl BB. ДО Н. Э.)
- tРейтемейер, История и состояние рабства в Греции.
- Глава 17 «ЗОЛОТОЙ ВЕК» АНТОНИНОВ (96-192 ГГ.)
- ПАДЕНИЕ ЦАРСТВА ЛИДИЙСКОГО ПРИ КРЕЗЕ (540 г. до Р. X.).