Матріархально-лунарний культ
Богиня Деметра шукала зниклу дочку так, як шукають свою другу, зниклу половину, що нагадує фази Місяця, коли щомісяця, в другій половині, частина Місяця «віднімається» і з часом він зовсім стає невидимим.
Елевсинські містерії святку- вались в останній декаді місяця, згідно з місячним календарем. Якщо Мати була матір 'ю зерна, то Дочка повинна бути дівою зерна, а третій містеріальний елемент цього матріархально-лунарного культу міг набувати форму Ночі (Гекати). Елев- синські містерії, пов’язані з культом Діоніса-Аїда, знали ще один чоловічий образ. Це — Триптолем («тричі воїн») — одне з імен «первісного чоловіка», який завжди фігурує в міфах про Велику богиню. Триптолем був одним з перших посвячених в Елевсині і, як «первісний чоловік», вважався сином Океану і Землі-Геї. Ім’я царського сина Демофонта («згубника народів»), якого Деметра клала у вогонь для набуття ним безсмертя, — лише одна з варіацій Триптолема. А культурне значення Триптолема підкреслюється трьома заповідями благочестивого способу життя, уособлюваного ним в добу Елевсинських містерій: 1) поважай своїх батьків; 2) вшановуй богів, підносячи їм плоди; 3) щади тварин. Отже, міф про Триптолема повертає нас у глибини доісторичної епохи, що передувала появі гомерівського гімну [98, 120-147].Богиня-Мати Елевсина не завжди була Матір’ю зерна, раніше вона була Всезагальною матір’ю, «Великою богинею Део», «Гірською матір'ю», «Матір’ю богів», що співвідносить її образ з Кібелою і Реєю. На думку К. Кереньї, в Елевсині Рея і Деметра виступають в одній особі. За однією оповіддю Рея була матір’ю Персефони, за іншою — Деметри. Попри те, в першій оповіді Персефона народила від свого батька підземне дитя — Діоніса (тобто другого, підземного Зевса). Імена Реї та Деме- три, що означають одну й ту саму богиню, чергуються не лише в міфах про Пер- сефону, а й у міфах про Діоніса, а для матері Діоніса-дитини вживаються імена як Деметри, так і Персефони.
Орфічна теогонія оповідає про те, що, «ставши матір’ю Зевса, та, яка раніше була Реєю, стала Деметрою». Отже, Велика богиня-мати найдавнішого світу не була забута після появи Матері зерна Деметри, яка не змогла повністю витіснити Рею в Елевсині. Не був забутий і первинний зв’язок міфу про Персефону з відомою рослиною (гранатовим деревом) і з усією рослинністю загалом. Гранат, яблуко, інжир і виноград пов’язані з Діонісом, а гранат, мигдаль і фінік — з Реєю, матір’ю богів, у її фригійській формі (тобто з Кібелою) і її коханцем Аттісом. Посвяченим у містерії Кібели й Аттіса, наприклад, заборонялось вживати в їжу гранати (ця заборона згодом поширилась і на фініки). У легендах про ці містерії ототожнюється гранатове (в іншому варіанті — мигдальне) дерево і Аттіс. За оповіддю, під час кастрування Агдітиса (гермафродитної первинної форми Великої богині) із пролитої крові проросло гранатове дерево. Від його плоду завагітніла Нана (ще одне ім’я Великої богині) і народила Аттіса, доля якого була такою ж кривавою, як і доля Агдітиса. Але для посвячених вона слугувала обіцянкою безсмертя, оскільки Аттіс ніколи не помирав назавжди [98, 147-152].Оповіді, тісно пов’язані з міфом про Персефону, були виявлені, як зазначалося, на індонезійському острові Серам. У міфах про Хаінувель і Рабию ім’я дівчини Хаінувель також пов’язане з рослинністю і означає «стеблина кокосового горіха» (вона народилася з краплі крові свого батька, яка впала на зав’язь квітки пальми). З рослинністю пов’язана ідея плодовитості, а також щорічного відмирання і відродження природи. Наприклад, у Давній Греції існувало зимове свято жінок Халоа на честь Деметри, Кори і Діоніса, яке святкувалося бучною пиятикою, непристойними речами і поклонінням сексуальним символам. Виноградній лозі присвячувалось узливання крові козла, який заміняв бога і якого забивали в похмурому жертовному обряді. Ймовірно, міф про насильницьку смерть божества, з крові якого проросла перша виноградна лоза (або перше гранатове дерево), був пов’язаний з Діонісом.
Заборона на вживання в їжу гранатів або яблук під час певних свят в Елевсині йАфінах також ґрунтувалася, здогадно, на тайній священній легенді. Заборона гранатів і яблук відповідає забороні вина під час Великих містерій і доповнює її. Крім названих плодів, не дозволялося вживати в їжу п’ять різних видів риби, а також яйця і птицю (яйця і півень були, очевидно, дарами Діонісового підземного світу, що часто зображувався разом з ними) [98, 151-155].
З давньогрецьких оповідей нам відомо про викрадення Кори-Персефони Аїдом-Плутоном і орфічна оповідь про зваблення Кори її власним батьком в образі змія. Звабником є бог вина (тобто Діоніс). Діоніс, Кора і Деметра являють собою давню божественну тріаду, яка головувала не лише на грудневих жіночих святах Халоа, а й на містеріях в Елевсині, де на їх честь влаштовувалися танці. Ця трійця, за К. Кереньї, прибула з Сицилії до Риму і для латиномовного світу створила свою тріаду: Церера, Лібер іЛібера. Саме цим божествам — Деметрі, Аїду і Пер- сефоні були споруджені храми в Елевсині, де «великою сокровенною таємницею» містерій був вигук «ХуєКує». Перше слово жрець вимовляв голосно, дивлячись на небо, а друге — дивлячись на землю, інтерпретуючи, очевидно, викликання материнського і батьківського начал (хує, на думку К. Кереньї, перекладається як «лийся», а кує — як «зачинай»). Нує замінювало ім’я чоловічого божества (очевидно, Діоніса) і вважалося чужоземним [98, 155-160].