Великі й Малі містерії
Малі містерії проводилися на священній території Агр на берегах Ілісу, які означали угіддя Артеміди-мисливиці, Артеміди Агротери, де їй поклонялися в її звичайному образі — з луком у руках.
У класичний період культ Агр вважався Малими містеріями Деметри й містеріями Персефони, а назва ріки — Іліс — веде, можливо, до критської богині Ілісе, що спочатку називалася просто Meter («Мати») і колись мала храм Метроон — «храм Матері». Ці містерії вказують на зв’язок з Діоні- сом: на фризі Іонічного храму, який у турецький період ще стояв на березі Ілісу, були зображені сцени викрадення дівчат і принесення їх у жертву (вважається, що ця трагедія відбулася під час облоги Афін Міносом, царем Криту). Лютневі Малі містерії Деметри й Персефони були пов’язані з лютневим Діонісійським циклом. В Аграх ті, які посвячувались, дізнавалися про містеріальне весілля Діоніса й Персефони. Перед цією малою ініціацією-посвятою необхідно було здійснити омивання в холодній лютневій воді Ілісу. Очищення особливо потребували люди, які вчинили вбивство, навіть ненавмисне. Крім омивань, такий самий очищуючий вплив мав, очевидно, вогонь смолоскипа, а також жертовне порося й круглі коржі жертовні [98, 67-77].За К. Кереньї, тварини вмирали замість тих, кого посвячують. Перед забоєм посвячувані мили поросят в морі й після вбивства з’їдали їх. Потім з’являвся другий жрець — дадух — і вбивав барана, на шкурі якого протягом усього обряду очищення сиділи найбільші грішники. У цих обрядах застосовувалася й плетена віялка — знаряддя для очищення зерна, яким користувалися дві елевсинські жриці. У такій віялці зберігалося й переносилося приладдя для Діонісійських обрядів: фалос і маска. У такі самі кошики-віялки зазвичай клали й немовлят (до них ставилися як до зерна, насіння того, що проросте у майбутньому). На зображеннях, присвячених Елевсинським містеріям, зустрічається Діонісова оленяча шкура, а також величезна змія, яка обвиває кошик з божественним немовлям. Дружба зі змією, постійний зв’язок з нею відповідає всьому Діонісійському духу, це характерно й для вакханок — учасниць свят на честь Діоніса [98, 77-79].
Сама Деметра, яка тужить за своєю дочкою, зображувалася сидячою на білій овечій шкурі, що свідчить про те, що вона очищення не потребувала. У якості підготовчих до містерій підношень Деметрі жертвували вівцю, Персефоні — барана. Жалоба Деметри супроводжувалася 9-денним постом і приготуванням напою кі- кеона. 16 вересня звучав заклик: «Посвячені, у море!» Як колись, перед мієзисом (Малими містеріями), ті, кого посвячували у перший ступінь, здійснювали омивання в Ілісі, так тепер перед Великими містеріями — у морі (при цьому містам — учасникам Елевсинських містерій — заборонялося їсти певні види риби). Наступного дня, 17 вересня, місти підносили Деметрі й Персефоні порося. 18-го місти перебували у своїх будинках, а на вулицях влаштовувалися ходи на честь Асклепія, оскільки в цей день правитель підземного світу, перевтілюючись в бога лікування, був найлагідніший. У цей самий день відбувалися узливання Діонісу й іншим богам. Вранці 19-го вересня процесія містів вирушала в Елевсин і прибувала туди ввечері, а 20-го вересня, розпочавшись ввечері, процесія перетікала у священну ніч. Дорогою в Елевсин місти зупинялися біля священної смоковниці. В руках і волоссі містів були гілочки Мірта, вони кричали «Іакх», несли статую юного бога й смолоскипи. Мирт, виноградна лоза й плющ — це священні рослини Діоніса-Іакха (Вакха). Місти йшли в темному одязі, із ціпками в руках. Можливо також, що під час цієї вищої ініціації виконувався обряд, пов’язаний з фалосом, що ототожнювався зі змією, а остання — з батьком і водночас чоловіком Персефони, тобто з підземним Зевсом, Аїдом або Діонісом, які набули образу змії [98, 79-86].