Відповідь Генерального Секретаріату Центральної Ради на ультиматум Ради Народних Комісарів РСФРР 4 грудня 1917 р.

У відповідь на декларацію Ради Народних Комісарів Росії Г енераль- ний Секретаріат у заяві народних комісарів про визнання ними Народної Республіки бачить нещирість або суперечність самим собі.

Поки в Росії розвивається анархія економічна, політична та господар­ча руїна, поки там панує груба сваволя і потоптання всіх свобод, завойова­них у царату революцією, Генеральний Секретаріат не знаходить потріб­ним повторювати цей сумний експеримент на території українського наро­ду. Українська демократія в особі українських Рад робітничих, солдатсь­ких і селянських депутатів, організованих у законодавчому органі - Центральній Раді, і в уряді її - Г енеральнім Секретаріаті, є цілком задово­лена як складом цих органів, так і проведенням у життя їх волеосвідчень.

Центральною Радою невдоволені російські елементи чорносотенно­го, кадетського та більшовицького напрямів, яким, мабуть, більше бажа­ним був би інший національний склад Ради. Але Генеральний Секретаріат дає повну спроможність указаним елементам виїхати з території України до Росії, де їхнє національне почуття буде задоволене. З цією метою украї­нськими солдатами роззброєно анархічно налаштованих російських солда­тів, що укладали змову на владу українському народу і що загрожували внести в життя України криваву братовбивчу війну, анархію та й усю ту розгнузданість, яка панує на території народних комісарів.

Солдати ці одержали можливість безперешкодного проїзду в межі власної держави.

Звідси дальші відповіді на питання Ради Народних Комісарів.

Єдність фронту визнає й Генеральний Секретаріат Української На­родної Республіки. Але після того, як Рада Народних Комісарів Росії зруй­нувала цей фронт внесенням в нього повної дезорганізації, після того, як більшовицькі частини залишають позиції та оголюють фронт, Генеральний Секретаріат не находить можливим виключно силами українських частин охоронити всю величезну лінію фронту. Через те він відводить з Північно­го та Західного фронтів українські війська на Український фронт (який об’єднав тепер Південно-західний і Румунський фронти).

Робиться це в ім’я порятунку хоч однієї частини фронту і від цього за­вдання Генеральний Секретаріат не відступить ні перед жодними трудно­щами. В ім’я ж справжнього збереження та зміцнення єдності фронту, так необхідного для успіху досягнення загального миру, Генеральний Секрета­ріат пропонує Раді Народних Комісарів припинити ворожі дії проти україн­ських частин, що знаходяться за межами Української Республіки, та не пе­решкоджати Генеральному Секретаріатові в його роботі з приведення в по­рядок розстроєних діями великоросійських частин, частин української армії, потрібної задля оборони як України, так і всієї Російської Федерації.

Щодо другого питання про пропуск військових частин через терито­рію Української Республіки, то Генеральний Секретаріат займає цілком визначену позицію: він визнає право на самовизначення кожної національ­ності або провінції аж до відокремлення. Через те нав’язувати Великоросії, Донові, Уралові, Сибіру, Бесарабії або ще кому іншому своє розуміння по­літичного урядування Генеральний Секретаріат не знаходить ані логічним, ані можливим. Тим більше не вважає правильним допомагати одній облас­ті, нав’язувати другій своє розуміння. Генеральний Секретаріат уважає не­обхідним утворення центральної влади всієї Російської Республіки. Але для цього він пропонує інші методи, ніж ті, які вживаються Радою Народ­них Комісарів, а саме: добровільна угода всіх областей і народів Росії, Си­біру, Кавказу, Кубані, Дону, Криму й інших на таких умовах: а) уряд пови­нен бути однорідно-соціалістичним від більшовиків до народних соціаліс­тів; б) повинно бути федералістичним.

І нарешті, стосовно четвертого питання, чи буде Рада роззброювати неукраїнські полки, Генеральний Секретаріат заявляє, що на території Української Народної Республіки влада належить демократії України. Будь-які замахи озброєною силою на цю владу будуть придушуватися тією самою силою. Через це Генеральний Секретаріат, щоб не допустити братовби­вчої війни, пропонує Раді Народних Комісарів відкликати більшовицькі полки з України. Генеральний Секретаріат жодних перешкод до виходу їх не чини­тиме. Так само Рада Народних Комісарів повинна надати можливість безпе­решкодного пересування військових частин із Росії та з фронтів на Вкраїну.

Стан війни між двома державами Російської Республіки Генеральний Секретаріат уважає згубним для справи революції і для тріумфу інтересів робітників і селян. Генеральний Секретаріат всіма силами уникає кривавих способів розв’язання політичних і державних питань. Але коли народні комісари Росії, приймаючи на себе всі наслідки майбутнього лиха, брато­вбивчої війни, примусять Г енеральний Секретаріат прийняти їх виклик, то Генеральний Секретаріат не сумнівається, що українські солдати, робітни­ки й селяни, захищаючи свої права та свою країну, дадуть належну відпо­відь народним комісарам, що піднімають руку російських солдатів на їх братів українців.

Робітнича газета. - 1917. - 6 груд.