У різний час приєднані до Московського царства (пізніше — Російської імперії) українські землі історико-етнографічних та географічних регіонів

— Слобожанщини, Лівобережжя, Право­бережжя, Півдня — у XIX — на початку XX ст являли собою єдину територіальну цілісність Усю цю територію, що займала 9/10 від загальної площі Ук­раїни, називали Наддніпрянщиною, або Наддніпрянською Україною В історичному розвит­ку українського народу вона, як і раніше, відігравала визначальну роль Наддніпрянщину своїм історич­ним, політичним та культурним центром вважало і українське населення Східної Галичини, Північної Буковини, Закарпаття, підвладне Австрійській (пізніше — Австро Угорській) імперії Процеси ут­вердження капіталістичних відносин у народному господарстві, формування мови посилювали об’єктивні тенденції до возз’єднання всіх українських земель, насильницьки розмежованих державними кордонами загарбницьких монархій Романових і Габсбурпв Об’єктивний процес формування нації відбувався на всій території споконвічного проживан­ня українського етносу