«Батуринські статті», схвалені царським урядом за подан­ням гетьмана І. Брюховецького (1664 р.)

(Уривки)

1....Великому государеві, цареві і великому князеві Олексієві Михайловичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержцеві, його царській пресвітлій величності, Війська Запорозького гетьман Іван Брюховецький, і судді, і полковники, і вся старшина били чолом, а в Батурині його царської пресвітлої величності таємних справ дякові Дементієві Башмакову та дякові Євстратові Фролову говори­ли, щоб великий государ, його царська пресвітла величність, пожа­лував їх, велів з огляду на скудність малоросійських жителів та зважаючи на розорення неприятелями городів і місцевості брати в них своєї царської пресвітлої величності ратним людям на харчуван­ня, які люди в малоросійських містах для захисту малоросійських жителів від ворогів нині є і надалі будуть: воєводам — по млину з двома колесами, головам і полковникам — по п’ятдесят осьмачок¹, підполковникам і майорам — по двадцять п’ять осьмачок; ротміст­рам і капітанам — по двадцять осьмачок, поручикам і прапорщикам, і сотникам — по десять осьмачок; рейтарам^{[62] [63] і драгунам[64], солдатам, стрільцям — по чотири осьмачки всякому чоловікові на рік муки житньої.}

А коли малоросійських міст і повітів жителі обох боків Дніпра будуть в єднанні і милістю бога і великого государя, його царської пресвітлої величності, щастям ворогам відсіч буде дана і війна втихомириться, то збирання хлібних запасів на харчування ратних людей (буде відбуватися так), як великий государ, його царська пресвітла величність, укаже.

3. У «Переяславських статтях» 6 стаття написана: бути в Війську Запорозькому реєстрових козаків шістдесят тисяч чоловік, а на жалування збирати їм і інших чинів людям в малоросійських посе­леннях у відповідності з указною статтею; і якщо відповідно до тієї статті стільки тисяч чоловік в козаках буде, то чи побори на них сповна будуть чи наполовину? А коли ми стояли в Глухові, то в той час тамтешні жителі і сторонні люди розповідали, що козаки, і міщани, і поселяни, і їх землі, і млини, і всякі угіддя, і ранди, і комори не переписані і оброків ні на що не накладено, і скільки нині в війську козаків, і скільки їм доведеться дати царського жалування на рік, і скільки з міщан, і з усяких їх угідь яких поборів зібрати в рік можна, то того тобі, гетьманові, і всій старшині невідомо. Також і козаки на услузі царської пресвітлої величності з тобою, гетьманом, і з вами, начальними людьми, без перепису бувають, не всі їздять в полки і з полків від’їжджають без вашої відпустки, по своїй волі, а інші і в військо не їздять, і проходить то їм даром; а якби козаки, і міщани, і їх землі, і млини, і всякі угіддя, і ранди, і комори були переписані, то те все було б відоме, і в розрахунках визначити число козаків, а з міщан, і з поселян, і з їх угідь побори (збирати було б) можна, і в ізбилих^[65] ніхто не буде.

1 гетьман, і старшина, слухаючи цю статтю, говорили, шо під цей воєнний час, коли вороги стоять над шиями, проводити реєстр і збирати казну не можна; а як воєнна пора минеться, то тоді буде можливим.

4. Коли по указу великого государя, його царської пресвітлої гетьмана, і до старшини, то в дорозі чули ми від жителів малоро­сійських міст, шо козелецькі, і остерські жителі, і багато величності, для його великого государя справ їхали ми до тебе, інших користо­любців, скуповуючи всякий хліб у Глухові і в інших таких же жилих населених місцях, переправляють його за Дніпро для своєї користі без твого, гетьманського, і без вашого, старшинського, відома і цим у малоросійських містах підвищують ціну на хліб, а задніпровським зрадникам¹ і татарам тим велику допомогу подають, то щоб надалі хліба, крім Києва (ніде) не продавати; а якщо такого розпорядження вчинити не можна для задніпрянських жителів, щоб вони схилялися під царської пресвітлої величності високу руку і з жителями тутеш­ньої сторони Дніпра з’єднувалися, то їм би хліба веліти купити визначене число з твого, гетьманського, і вашого, стаїршинського, відома, і де їм купити, і через які міста провозити, то про це давати їм універсали, тоді вони це почнуть собі ставити в велику доброту (нашу) і один одному стануть це прославляти і від тамтешнього розорення схилятися на життя на тутешню сторону (Дніпра), тому що за Дніпром нині через ляхів та татар хліба сіяно мало.

І гетьман, і старшина, слухаючи цю статтю, говорили, що про це суворі універсали давно вже видані і нині теж видані будуть.

Полное собрание законов Российской империи, т. I, стар. 604—605, 606—607.

40.