Венеція.
В окремих італійських державах простежується прагнення органів використати церкву як інструмент державної політики (зовнішньої та внутрішньої). Показовим є досвід Венеціанської республіки.
Органи влади контролювали церкву та церковних ієрархів. Патріарх, як і все населення республіки, складав присягу на вірність дожу[955] [956]. Найважливіші державні справи отримували благословіння найвищого церковного сановника. Патріарх Віталіс поряд з благословінням надав дожу П’єтро Орсеоло прапор Святого Гермагора для організації колоніальної експедиції[957]. Натомість церкви та монастирі отримували бюджетні дотації, великі кошти виділялися на забезпечення релігійно-культової діяльності. Республіка Святого Марка надавала церкві частку з прибуткових справ у Візантії та на Близькому Сході. В 1145 р. дож П. Полано передав монастирю Святого Георгія церкву в Родосто з різними доходами[958]. Єпископські кафедри метрополії користувалися прибутками окремих церков у Сирії. Венеціанські дожі лобіювали інтереси власної церкви в усіх районах компактного проживання власних громадян. В 1157 р. Адріан ІУ дозволив венеціанському патріарху (патріарху Градо) самостійно призначати єпископів у Константинополі та інших містах Візантійської імперії, де проживали громадяни республіки. Патріарх Венеції у середині ХІІ ст. набув статусу далматинського примаса і підпорядкував собі Задарський єпископат. Через цей єпископат Венеції підлягали єпископські кафедри на островах Крку, Кресі, Рабі й Пазі[959]. Духовенство міст Пули, Задара та Спіта, островів Црес, Крк, Раби на чолі з місцевими єпископами підтримало встановлення панування Венеції1.Конфлікти з церквою залагоджували як безпосередньо, так і за участі посередників. Усувати суперечності допомагали папи Целестин ІІ, Люцій, Євгеній ІІІ. Євгеній на прохання патріарха в 1147 р.
навіть відлучив дожа П’єтро Полано від церкви[960] [961] [962].Висновки. Загалом політика стосовно релігії у різних державах, які функціонувала на теренах Італії у добу Середньовіччя, істотно різнилася. Це стосувалося політики щодо релігійних уподобань правлячої верхівки та місцевого населення. Тривале співіснування різних релігій та конфесій зумовлювало і вироблення різних моделей управлінського регулювання релігійно-конфесійної сфери. Державний апарат активно використовув релігійні інститути у своїй діяльності, натомість надаючи відповідну матеріальну та адміністративну допомогу. Церква виступає державним інститутом у Папській державі, перебираючи на себе найважливіші зовнішньополітичні та дипломатичні функції, встановлюючи контроль над місцевим самоврядуванням. Політичний розвиток італійських держав та окремих громад призводило до конфліктів усередині цих утворень. Цьому сприяло надання єпископам на території Італії адміністративних функцій. Посиленням економічних і політичних позицій церкви та створення Папської держави спричинило і наростання суперечностей у державно-церковних взаєминах сусідніх держав.
Список рекомендованої літератури
1. Баткин Л. М. Гвельфы и гибеллины во Флоренции (Основные этапы и характер социальной борьбы в ХІІ — середине ХІІІ в.) / Л. М. Баткин // СВ. — Вып. ХУІ. —
2. Вернадская Е. В. Зарождение и развитие феодальных отношений в Италии (ІУ—Х вв.) / Е. В. Вернадская // Очерки истории Италии (476—1918 годы) [Под ред. М. А. Гуковского]: Пособие. — М.: Учпедгиз, 1959. — С. 5-27.
3. Бородин О. Р. Греко-восточная диаспора в Равеннском экзархате и Пентаполе / О. Р. Бородин // АДСВ. — Свердловск, 1990. — Вып. 25: Византия и сопредельный мир. — С. 39-50.
4. Грегоровиус Ф. История города Рима в Средние века (от V до XVI столетий). — [Пер. с нем. М. Литвинова, В. Линде, В. Савина] / Ф. Грегоровиус. — М.: АЛЬФА- КНИГА, 2008. — 1280 с.
5. Соколов Н. П. Колониальная политика Венеции в сфере церковных отношений / Н. П. Соколов // Страны Средиземноморья в эпоху феодализма: Межвуз. сб. [Ред. кол.: В. Т Илларионов (отв. ред.) и др.] — Горький: Изд-во ГГУ им. Н. И. Лобачевского, 1982. — С. 53—65.
6. Соколов Н. П. Образование Венецианской
колониальной империи / Н. П. Соколов. — Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1963. — 542 с.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть наріжні події у політичній історії церкви на території Італії.
2. Визначте особливості розвитку папської курії в остготський та лангобардський періоди.
Теми рефератів
1. Церква у політичному житті Італії.
2. Становлення папської державності.
Теми контрольних (курсових) робіт
1. Система органів державної влади Папської держави.
Еще по теме Венеція.:
- ПОКАЗНИК МІСТ І КРАЇН
- Золота Орда та її кордони у ХIII ст. Нейтральні зони
- РОЗВИТОК СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА І КУЛЬТУРИ
- Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав / Омельчук В. В. Ліснича В. М.: Навчальний посібник. — К.: Персонал,2011. — 608 с. — (Серія: Світові традиції державного управління. — Вип. І)., 2011
- СЛОВ’ЯНИ, СЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА, З ЯКИХ ЗРОДИВСЯ НАШ НАРОД