ВСТУП

В умовах глибокої, всеохопної трансформації українського суспільства, суттєво ускладненої системною внутрішньою кризою, болісним звільненням від одіозних нашарувань радянської спадщини, а останнім часом і зовнішньою агресією з боку сусідньої Росії, дедалі зростає значущість соціально- гуманітарної компоненти у формуванні нової генерації дипломованих фахівців, вихованість у найширшому розумінні цього слова.

залишається запорукою прогресивного поступу

соціогуманітарних дисциплін у вищій школі по України» та «Історія української культури», освіти і науки України як нормативні курси в планів та програм. Донедавна вони

Особливе місце серед праву займають «Історія затверджені Міністерством структурі відповідних навчальних викладалися як окремі дисципліни. Проте під впливом імплементації положень нового Закону України «Про вищу освіту», передусім в частині оптимізації освітнього процесу, помітного скорочення аудиторного навантаження у студентів і загального навчального у викладачів, в багатьох ВНЗ ці дисципліни цілком логічно почали з’єднувати в один цілісний навчальний комплекс під назвою «Історія і культура України», що зрештою і спонукало авторів до написання інтегрованого підручника в найбільш доступному для студентства електронному форматі. Тим більше що подібні навчальні видання, принаймні у вишах Придніпров’я, фактично відсутні.

Основу змістового наповнення підручника складають підготовлені й видані нещодавно нашим авторським тандемом три органічно пов’язані між собою навчальних посібника з окреслених питань (2010, 2012, 2015), вихідні дані про них вміщені у поданому нижче списку літератури. Як показав досвід, студенти університету та інших ВНЗ (причому не тільки природничо-технічного профілю, для кого вони призначалися, а й гуманітарії) схвально сприйняли ці компактні посібники, постійно звертаються до них, готуючись до семінарських занять, модулів, заліків та іспитів.

Але це не означає механічне перенесення опублікованих раніше текстів до нового видання. По-перше, більшість з них певною мірою перероблені й доповнені з урахуванням новітніх підходів, історіографічних і теоретико- методологічних напрацювань у вивченні нашого конкретно-історичного та

культурного минулого. При цьому ми намагалися відтворити його, незважаючи на стислий формат викладу окреслених тем, максимально виважено, неупереджено, конкретно, об’єктивно, в усіх складностях та протиріччях, не уникаючи водночас гострих, спірних питань, що відносяться здебільшого до так званих «оголених нервів» української минувшини.

Переконані, що лише такий підхід є ключем до всебічного пізнання нашої історії, яку, за словами одного з лідерів української національної революції 1917-1921 років В.Винниченка, «...треба читати з бромом», бо «нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи вірніше: напівдержавного) існування, що огризалась на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів...» Сучасні драматичні події на сході України - зайвий доказ на підтвердження цієї думки.

По-друге, готуючи оновлену версію навчального видання, ми виходили з того, що українська історія і культура це нерозривні, органічні складові нашого минулого, а тому вони й мають розглядатися в загальному контексті його вивчення.

По-третє, за змістом і формами організації навчального процесу курс «Історія і культура України» побудований в руслі вимог Болонського процесу, спрямованих на поступове зближення національних систем вищої освіти й загальноєвропейських освітніх стандартів, що сприятиме підвищенню академічної мобільності та конкурентоспроможності наших вихованців на вітчизняному і європейському ринках праці.

І нарешті, не менш важливим спонукальним фактором до створення пропонованого підручника стала та очевидна обставина, що наша історія вже тривалий час є ареною гострої політичної боротьби, радикальної зміни пантеону героїв і антигероїв, масованого, тотального, хоча далеко не завжди вмотивованого, а тим паче об’єктивно-правдивого перегляду багатьох її сторінок, насамперед, звісно, з радянської епохи. Навіть одні й ті ж самі історичні події, явища, факти, персони в деяких підручниках та навчальних посібниках часто-густо зазнають тлумачень «з точністю до навпаки», неминуче породжуючи замість одних міфів та легенд інші, замість напівправди чи відвертої нісенітниці - інші. Істина ж як основоположний критерій, фундамент пізнання історичної практики, схоже, в таких випадках мало кого цікавить, особливо в середовищі радикальних націонал-патріотів. А вона (істина), як і правда, завжди одна. Цей ключовий посил мають чітко усвідомлювати студенти.

Структурно підручник складається із восьми розділів, обумовлених відповідною періодизацією української історії й підкріпленим необхідним методичним забезпеченням. Запропонована схема вивчення навчального курсу дасть можливість студентам зорієнтуватися в подієвих і хронологічних картинах вітчизняного історичного процессу, оволодіти потрібним понятійно- термінологічним аппаратом, контрольними запитаннями для самоперевірки, а отже, добре засвоїти програмний матеріал.

Безперечно, автори аж ніяк не претендують на якісь суперноваторські підходи у висвітленні окремих тем, сюжетних ліній та всього розмаїття історії і культури України з найдавніших часів до наших днів. Місію свою вони вбачають значно простішою, а саме - викласти в доступний і лаконічній формі (без долучення не обов’язкової для вивчення інформації), послідовно і системно глибинні пласти нашої минувшини, не оминаючи разом з тим різних, подеколи полярних оцінок щодо окремих соціально значущих і чутливих історичних подій, явищ, постатей. Наскільки ж нам це вдалося - судити читачам, перш за все студентам, а також усім небайдужим до пізнання непростої української історико-культурної спадщини.

м. Дніпропетровськ, лютий 2016 р.

Ключові слова: класова диференціація, князь, дружина, язичництво, варяги-нормани, літопис, етнокультурна традиція, народність, данина, печеніги, консолідація, реформи, християнство, православ 'я, феодальна роздрібненість, половці, монголо-татари, фреска, хрестово-купольний храм, мозаїка, іконопис.

1.1.