Українці східної діаспори

Міграцію українців на території, які склада­ли Російську імперію, а згодом — Paдянський Союз можна розділити на кілька етапів 1) до XIX ст, 2) кінець XIX — по­чаток XX ст, 3) середина 20 — початок 40-х рр, 4) 40-1 — початок 90-х рр

На першому відтинку часу найпомітнішими пе­

реміщеннями українців за межі території, яка тепер утворює Українську державу, були такі а) у XV— XVI ст, зокрема у зв’язку з боротьбою між Вели­ким князівством Литовським та Москвою за ук­раїнські землі У цей період на Курщині і Воронеж- чині оселилися українці з Чернігівщини, б) під час Визвольної війни під проводом Б Хмельницького й після підписання договору 1654 р Вже з другої по­ловини XVII ст у Москві формується українська колонія Варто зазначити, що в цей час має місце такий феномен, як інтелектуальна еміграція в 1645 р до Москви переїхало понад 30 вчених, у 1652 р —12 співаків, в) XVIII ст відзначалося тим, що до Російської імперії прибували українські козаки (особливо після заборони Катериною II Запорозь­кої Січі) та діячі мистецтва й культури Наприкінці XVIII ст, крім Москви, помітні осідки українства виникають у Центрально-Землеробському районі, Нижньому Поволжі та на Північному Кавказі (у Ставропольській губ, наприклад, частка українців у XIX ст становила 18,6%)

Другий етап характеризується освоєнням нових місць переселення Це насамперед Сибір, Далекий Схід, Казахстан та Середня Азія Впродовж двох- трьох десятиліть кількість вихідців із України зрос­ла у названих регіонах на кілька відсотків (наприк­лад, у Казахстані та Середній Ази з 1,3 до 7,1%)

У наступні етапи особливо помітний слід у пере­селенських рухах залишили кампанії розкуркулення українського селянства (20—30-і рр ) та депор­тація учасників боротьби проти радянського режи­му на західноукраїнських землях й членів їхніх сімей На 1 березня 1945 р з 6 західних областей було виселено близько 18 тис чол (члени підпілля ОУН), тих, хто ухилявся від служби у Червоній армії — понад 13 тис (станом на 1 червня 1945) Згодом українці емігрували в різні регіони колиш­нього Радянського Союзу під час т зв кампаній ос­воєння цілинних земель, російського Нечорно­зем’я, Тюмені, у складі робочої сили, яка спрямову­валася, зокрема, в країни Прибалтики після їхнього приєднання до CPCP

Таким чином, завершилося формування ук­раїнських поселень на схід, південний схід та північний захід від України За переписом 1989 р у ЗО містах краях, областях, автономних республіках та автономних округах колишнього CPCP українці становили від 4,7 до 17,5% всього їхнього населен­ня Цілком очевидно, що, у зв’язку із зростанням етнічної самосвідомості українців за межами Ук­раїни (останнє стимулював процес побудови неза­лежної Української держави), ці цифри за минулі три роки змінилися, у бік збільшення За концен­трацією українців у Росії та інших колишніх рес­публіках CPCP виділяються такі регіони Чукотсь­кий автономний округ (17,5% від всього населен­ня), Ямало-Ненецький автономний округ (17,5), Кустанайська обл (17,2), Магаданська обл (15,8), Республіка Молдова (13,8), Тургайська обл (12,9), ' Мансійський дарська обл менська обл _

Єврейська автономна обл (7,4), Якутія (7,1), Ка­захстан (5,4), м Рига (5,8), м Таллінн (4,8)

Зберігати українську етнічність у російськомов­ному оточенні було непросто, зважаючи на ру­сифікаторську політику Російської імперії, а пізніше Радянського Союзу Про острівки цієї етнічності можна говорити стосовно 20-7-30-х рр Скажімо, на Кубані у 1925 р було 125 українських шкіл, а в 1926 р їх працювало понад 600, де нав­чались 24 тис учнів Вивчати українську мову можна було й у 3070 українських школах Казахста­ну (1932) На той час 166 тис дітей навчалися в українських школах, де працювали понад 2 тис учителів До того ж, у цьому регіоні функціонували кілька педагогічних технікумів Поза межами Ук­раїни на сході у згаданий період виходили кілька українських газет — три в Казахстані та одна в Хабаровську з досить промовистою назвою “Соціалістична перебудова” Для порівняння стану речей з виданням українських газет в інших країнах наведемо такі дані (на 1934) — у світі виходило 609 українських газет, із них в УРСР — 386, на українських землях, що входили до складу Польщі, — 120, на українських землях, що входили до скла­ду Чехо-Словаччини,— 12, на українських землях, що входили до складу Румуни,— 7 Українська еміграція в Європі видавала 48 газет а українська еміграція в Америці та в Ази — 36

Актюбинська обл (11,9), Ханти- автономний округ (11,7), Павло- (10,3), м Мурманськ (9,2), Тю- (8,4), Приморський край (8,2),

Власне кажучи, школи та преса були на той час головними чинниками збереження української іден­тичності на терені Радянського Союзу, й то лише короткий час Згодом і вони зникають, єдиним джерелом украінськості в російському довкіллі за­лишалася сім’я, де через пісню в побуті плекалися традиції українського народу

Сьогодні доводиться практично починати з ну­ля відродження української етнічності на терені ко­лишнього Радянського Союзу Зовнішні чинники певною мірою сприяють цьому процесові, пере­довсім йдеться про виникнення нових незалежних держав й початки демократизації суспільств нових країн Про відродження етнічності українців східної діаспори свідчить діяльність близько 120 їхніх то­вариств (на жовтень 1994), функціонування 25 недільних шкіл (щоправда, на великих просторах працює лише дві державні українські школи —в Акмолі (Казахстан) та у Ризі, українська етнічність підтримується також завдяки 12 періодичним і неперіодичним газетам, 3 постійним (Таллінн, Нижньовартівськ, Кишинів) та 20 спо­радичним радіопередачам Безумовно, за таких умов не може бути й мови про задоволення потреб етнокультурного розвитку українців, які мешкають у країнах колишнього CPCP Перспективи в цьому плані залежать від того, наскільки справжні демо­крати будуть у цих країнах й яким чином Україна зможе захищати права українських етнічних мен­шин поза її межами