V. УКРАЇНЦІ В АМЕРИЦІ.
В останних десятках минувшого (19-го) столїтя проявило ся серед нашого селянства на Угорщині, а відтак в Галичині і на Буковині нечуване доси змаганє, глядіти собі красшої долі — за незнаємим морем.
Хоч український нарід споконвіку так горячо привязаний до своєї рідної землі, до батьківщини, тисячі кидали свій рідний край, і пускали ся в далекі заморські сторони до Америки, щоби заробити на хліб насущний, поліпшити свою долю. В ріднім краю стало нашому народови щораз тїснїйше і труднїйше. Населене зростало числом, господарства дробили ся, землї не прибувало, а зарібків було мало, податки росли, економічна нужда заглядала щораз більше під сільську стріху, а також і невідрадні політичні відносини викликували невдоволенє в широких верствах українського населеня, доводили його нераз до розпуки. “Хоч гірше, аби інше”, говорили люди і пускали ся в світ за очи, глядіти красшої долі. Перші українські переселенці прибули до Америки ще перед 1870 роком, з Угорщини і поселили ся в З’єдинених Державах північної Америки малими осадами. Від 1875-го року почало ся вже громадне переселюванє наших лю- дий з Угорщини, з Галичини, а відтак і з Буковини а руські переселенці’ розсипали ся по ріжних краях З’єдинених Держав, відірвані від усего, що було їм рідне, а головно від своєї церкви і проживали там цілу десятку літ майже дико, поки переселенці з Галичини, не постарали ся спровадити свого священика із старого краю, о. Івана Волянського. Він положив там перші підвалини до церковної, народної, просвітної і економічної організації американських Українців. Але і в Новім Світі стрітили ся Українці з трудностями і перепонами у улад- женю своїх відносин, а українські священики дізнали чимало пакости від латинського духовенства. Від часу-ж, коли Українська Церква в З’єдинених Державах і Канаді дістала окремі українські єпископства, обставини трохи поправились, однак на жаль не на стілько, щоб Українці були вповні задоволені.В північній Америці поселені Українці окрім З’єдинених Держав головно в Канаді, а пізнїйше звернули ся українські переселенці' головно до Бразилії і Парани, заманювані еміграційними агентами. Підсонє в південній Америці некорисне для наших людий, страшно горяче і вогке та нездорове, а до того і державний розлад в тих краях, небезпечність житя і публичного спокою доводить там наших людий до великої нужди і біди, а так само недостача відповідної організації церковної і народної наражує тамошних Українців на затрату своєї віри і народности. Тимто особливо українські священики і світська інтелігенція в Америці’ повинні з підмогою Українців із Старого Світа змагати до такої організації і подбати про українських переселенців, яких в Новім Світі числять на 500 тисяч, щоби вони не затратили своєї віри і народности.
(КІНЕЦЬ).
Еще по теме V. УКРАЇНЦІ В АМЕРИЦІ.:
- Рубель В.А.. Історія цивілізацій доколумбової америки. Навчальний посібник,
- Древнейшие культуры и цивилизации Южной Америки
- Цивилизации доколумбовой Америки
- Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. Т. V: Цивилизации: прошлое и будущее: Учебник / Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец; авт. слова к читателю В.М. Филиппов. — М.: Институт экономических стратегий,2008. — 576 с., 2008
- КУЛЬТУРНО-ЯЗЫКОВЫЕ КОНТРАВЕРЗЫ ГЛОБАЛЬНОЙ ЦИВИЛИЗАЦИИ
- ХІІІ УКРАЇНА НЕЗАЛЕЖНА ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
- Альтернативные пути к цивилизации: Кол. монография / Под ред. Н.Н.Крадина, А.В.Коротаева, Д.М.Бондаренко, В.А.Лын- ши. - М.,2000. - 368 с.: ил., 2000