ҐЕОҐРАФІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ.

Великі і просторі сї землі, де живе український нарід, ве­лика наша Україна. Простягавсь вона від Карпат аж по Кавказ здовж на 1,000 кільометрів, а в ширину на 6,000 кільометрів.

Величина її виносить 850 тисяч квадратових кільометрів, т. зн. 180 кільометрів більша нїж ціла Австро-Угорщина, all разів така велика як ціла Галичина (ціла Галичина східна і за­хідна має 78 тисяч квадратових кільометрів).

Колись давно творили сї землі одну велику самостійну українську державу, а нині належить вона до двох чужих дер­жав Австро-Угорщини і Росії. Значна, богато більша часть української землі належить до Росії, а менша до Австро-Угор­щини. Тай українського народу на російській Україні живе понад ЗО мілїонів, а в Австро-Угорщині понад 4 мілїони.

Сусідить Україна на півночи з Білорусами, Поляками та Москалями, а на сході' з Калмуками, на полуднє з Черкесами і Татарами, а на заході з Румунами і Мадярами.

ЗЕМЛІ І МІСТА.

Російська Україна ділить ся на такі землі або провінції: — Правобережна і Лівобережна Україна, Запороже, Чорноморє, Степова Україна, Слобожанщина, Холмщина, Кубанщина, Во­линь і Поділе.

Австрійська Україна ділить ся на Галичину (східну) і Бу­ковину. В Угорщині за Карпатами угорська Русь.

Важнїйші міста на Україні’ такі: —

На Російській Україні: Київ, найбільше, найстарше і най- славнїйше місто, столиця цілої України від найдавнїйших ча­сів, Полтава, Харків, Чернигів, Переяслав, Одеса, Володимир Волинський, Каменець Подільський та инші.

В австрійській Україні: Львів, столиця Галичини, а кромі нього в Галичині: Станиславів, Перемишль, Коломия, Терно­піль, Галич і инші. На Буковині Чернівці.

Українська земля по найбільшій части рівна, бо творить легко погорблені височини. Тілько на сході’ є високі гори Карпати, а на полудневім сході стрімкі гори Кавказ.

ГОРИ.

Карпати довгі на 1,300 кільометрів і тягнуть ся дугою від Дунаю недалеко Відня аж до границь Румунії і Сербії, знова до Дунаю.

Підкарпатє або підгірє се бічні пасма Карпат, простягають ся вони здовж Карпат від Перемишля до Коломиї.

Кримські гори на Кримі, над Чорним морем, довгі на 150 кільометрів, а широкі на 35 кільометрів. Найвисший хребет Яйла, а в нїм найвисші шпилі: Чатирдат і Романкош (1,500 метрів).

ВИСОЧИНИ.

Земля, що лежить висше як 200 метрів над верхнею моря, зветь ся височиною. На Україні розпростерла ся широка Чор­номорська височина, яка ділить ся в західній части на: 1) По­діле, 2) Розточе, 3) Волинську, та 4) Правобічну височину, а у східній части на 1) Лівобічну височину і 2) Донецький кряж.

Поділе від ріки Верещицї, Дністра, аж до Буга, високе на 460 метрів. Верхню творить чорний родючий чорнозем. Лісів мало, крім околиці Рогатина. Серед Поділя скалисті гори Товтри або Медобори, що стоять від Бродів до Каменця По­дільського. На півночи Гологори й Вороняки. Ріки вижоло­били собі глубокі, круті долини, що звуть ся ярами та балка­ми. Продовженем Поділя е Покутсько-Бесарабська височина між ріками Дністром і Прутом.

Розточе лежить між Сяном і Бугом. Ce невисоке (до 400 метрів) й лісисте узгірє.

Волинь, між ріками Бугом, Тетеревом, Припетю та Богом, се лісисті плоскі горби. Земля на полуднє чорноземна, на пів- ночи пісковата.

Правобічна височина поміж Тетеревом, Дніпром і Богом вкрита родючим чорноземом. Правими берегами Дністра скрізь невеличкі горбки.

Лівобічна височина сягає від Дністра до Донця. Земля чорноземна, а декуди пісковата.

Донецький кряж південного берега ріки Донця, се плоске узгірє.

НИЗОВИНИ.

Низовини зветь ся земля, що не підносить ся понад повер­хнею моря висше як ЗО метрів. Таких низовин є на Україні чотири: —

1). Підлїсє від вододілу Буга та Прилети до Росточа.

2) Полісе понад Припетою, вкрите пісками та багнами. Великі торфовища вкриті сосновим лісом.

3) Лівобічна низина по лівім березі Дністра аж до поро­гів. Є тут піски й чорнозем, і мочари та степи.

4) Чорноморська низина від Чорного моря до устя Дону. Ce степи вкриті могилами.

РІКИ.

Українські ріки вливають ся до Чорного моря і до моря Балтійського.

Найбільша ріка, се Дніпро, оспіваний у наших піснях. З ним вяжуть ся всі важнїйші події історичного житя України. Над Дніпром лежить Київ, столиця колишньої української дер­жави, над Дніпром зросло козацтво зі своєю самоуправною дер- жаво-републикою Запорожем. Довгий він на 2,100 метрів.

Випливає Дніпро з Білоруси в Смоленщинї. Коло Київа він ши­рокий вже 850 метрів. В долішнім бігу за Катеринославом аж до Александровська виступають Дніпрові пороги. Є їх 12. Найбільший Ненаситець або Дід. Низше порогів, на Дніпрі находять ся численні острови. На сих островах була в ріжних часах столиця Запорожа: Січ. Добігаючи до Чорного моря, зливаєть ся з рікою Чорного моря у великий лиман. До Дні­пра впадає богато менших рік, як Березина, Припеть, Стугна, Рось, Десна, Сула, Ворскла.

Друга по величині ріка, се Дністер. Випливає у Високім Бескиді. Спершу се ріка гірська, а коло Нижнева виходить в Подільський яр. Довгий він на 1,300 кільометрів. До Дні­стра впадають з правого боку самбірська Бистриця і Стрвяж, а з лівого: Верещиця, Гнила і Золота Липа, Серет, Збруч, Смотрич, Ущиця, Мурахва і Ягорлик.

Крім сих двох найславнїйших, важнїйші ще отсі: Дон у Слобідській Україні, Бог на поділю, Кубан з Кавказу, Прут, що випливає з Говерлі, Серет на Буковині. Всі ті ріки впадають до Чорного моря.

До Балтійського моря вливають ся через Вислу з Карпат: Попрад, Віслока, Сян, а з Росточа і Підкарпатя: Вишня, Скло, Вепр, Буг, Полтава і инші.

Як бачимо, земля наша велика і простора. Та вона й бо­гата! Українська земля найкрасша і найбільш урожайна в ці­лій Европі, яка родить всякі збіжа; на Україні є ліси великі, а в них звіря й птиці богато.

ПРО БУКОВИНУ І ХТО В НІЙ живе.

Народ, що замешкує сю частину нашої України, називає сей край “Зелена Буковина”. І зовсім слушно. Сей край, який припирає від заходу до буковинських Карпат, є поділений кі­лькома рівнобіжно пливучими ріками, як Серет, Сучава і Мол- дава на кілька пасів; чим дальше на полуднє, тим ціла околи­ця є зеленїйша від величезних буковинських лісів, поміж якими тягнуть ся зелені пасма лугів і піль, та ховають ся тихі села.

Буковина належить культурно і економічно до найгірше запустілих і занедбалих країв в австрійській державі. Вбита клином поміж Галичину і Угорщину, не має ніяких комуніка­ційних получень поміж сими краями і ще днесь остала краєм з найбільше примітивною культурою рільництва в Европі. До перва перед пару літ перед вибухом війни європейської, край завдяки всіляким організаціям у яких вели перед каси системи Райфанзена, став поволи просвічати ся. Народ з’убожілий і від віків висисаний жидівськими пявками став поволи отрясати ся з сїтий тих пявок, а через заводжене курсів рільництва, чи­талень і т. п., організацій, двигати ся культурно. Та господар­ка лихварів, яку десятилїтями терпіло правительство на Буко­вині, так скорумпувала населене, що і каса Райфанзена змогла удержати ся тільки завдяки мілїонам корон, які в них вложило правительство. Таксамо піднято в послїдних часах проби за­вести в краю якийсь промисл, однак вони не видали ніяких плодів.

Буковинські селяни головно все ще удержують ся з ріль­ництва і хову худоби.

Населене Буковини є українсько-румунське. Загалом не знати, чи є де на світі другий край, де булоб помішаних з со­бою тілько національности!!, що їх є на Буковині. Крім сих двох головних народів є на Буковині богато Німців, дещо По­ляків, Мадярів, Циганів, Вірмен, Жидів, Словаків, а навіть де­кілька тисяч корінних Москалів, так званих Липованів, котрих однак московська армія втікаюча мин. року, забрала силоміць зі собою.

Перед 14-им столїтєм Буковину заселювали виключно ті­льки Українці, на що вказує обставина, що навіть на самій по­лудневій граници, посеред чисто румунського населеня стрічає ся українські села. В половині’ 14-го столїтя наступила перша мандрівка Волохів до сего краю, які дотерли після поданя аж до міста Кімполюнґа і тут в році 1534 заложили князівство Во­лощини. Тарґовістє і Сучава до половини 18-го столїтя були столицями сего князівства. Та український елемент, який збитими лавами мешкав дальше на північ від сих областий, не допустив до дальшого поширювана ся Румунів на українських землях. -

Днесь числами населене Буковини представляє ся після спису населеня з 1910 р. так: — всего населеня було на Букови­ні 794,929; з того Українців 305, 101 або 38 процент; Румунів 273,254 або 34 процент; Німців 168,851, або 21 процент; По­ляків 36,210, або 4 процент, а оставших три процент припадає на Словаків, Мадярів, Словінців, Циганів, Вірмен і т. п.

Дотично язикової границі поміж двома головними пле­менами замешкуючими Буковину а се Українцями і Румунами, то нею є ріка Молдава; та все таки, як се було в горі зазначе­но, на самім полудни Буковини, над румунською границею стрі­чає ся українські села. Українці мешкають збитими лавами в повітах Чернівці, Кіцмань, Вижниця і Серет, а кромі того з по­віту політичного Сторожинець, в судових округах Силєтин і Сторожинець, а в політ, повіті Радівцї в судовім окрузі Селє- тин.

Звертає головно на себе увагу велике число Німців на Бу­ковині. Ce все є зайди кольонїсти. Перші німецькі кольонї- сти прибули на Буковину в році 1787, се були кольонїсти з Bip- тенберґії; за ними опісля прийшли Саксонці, Баварці, Нїмцї з Семигороду і з Чех. Вони занимали цілі околицї, які до днесь заховали ся чисто німецькими.

Находячі ся тепер в краю копальні і гути, находять ся ви­ключно в німецьких руках. Таксамо і солярня Кацик. Також і випасом і ховом худоби на велику скалю занимають ся пере­важно тілько Німці. І хоч Німці за всіх трох національностей на Буковині чисельно є найменші, урядовою мовою по судах, а викладовою по школах задержала ся німецька мова по ни- нїшний день.