ТЕОКРАТИЗМ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВ)

1. Прийняття християнства Київською Руссю, його вплив на архітектуру та живопис Київської та

Галицько-Волинської держав.

3. Літературні пам'ятки доби Київської та Галицько-Волинської Русі.

Джерела

Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник документів і матеріалів / За заг. ред.

А.П. Коцура, Н.В. Терес. - Київ; Чернівці, 2008.

Історія української філософії: Хрестоматія. Упорядник М.В. Кашуба. - Львів, 2004.

Літопис Руський. За Іпатським списком / Переклад Л. Махновця. - Київ, 1989.

Щодра О.М. Практикум з давньої та середньовічної історії України. - Львів, 2003.

Література

БрайчевськийМ.Ю. Утвердження християнства на Руси. -Київ, 1988.

КотлярМ.Ф. Введення християнства в Київській Русі та його наслідки. - Київ, 1985.

Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. - Київ, 1996.

Толочко П.П. Київська Русь. - Київ, 1996.

Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом. Нариси історії культури до початку XVIII ст.

Обов’язковий мінімум інформації для засвоєння

ЗБРУЦЬКИЙ ІДОЛ (бл. ІХ ст.) - слов'янський кам’яний ідол (культова статуя), знайдений у 1848 в р. Збруч біля села Личківці (тепер Гусятинський р-н Хмельницької обл.); зберігається у Кракові. Зображає чотирьох язичницьких богів або чотириокого бога Святовида (Світовида).

“У РІК 6488 [980]. [...] І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, - а голова його [була] срібна, а вус - золотий, - і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. І приносили їм [люди] жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували [їх цим] бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той. Але преблагий бог не хоче смерті грішникам; на тім пагорбі нині є церква святого Василія [Великого]”.

“У РІК 6496 [988], пішов Володимир з військом на Корсунь, город грецький [...] Володимир же, взявши цесарицю [Анну], і Анастаса, і попів корсунських, мощі святого Климента і Фіва, ученика його, узяв також начиння церковне [й] ікони на благословення собі. Поставив він теж церкву святого Іоанна Предтечі в Корсуні на горі, що її насипали [корсуняни] посеред города, крадучи насип, і та ж церква стоїть і до сьогодні. Узяли ж вони, ідучи [в Русь], двох мідяних ідолів і чотирьох коней мідяних, які й нині стоять за святою Богородицею [Десятинною?]; про них, не знаючи, думають, що вони мармурові є. Корсунь же він оддав грекам як віно за цесарицю, а сам вернувся до Києва. І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями. І це [діяли йому] не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом людей — хай одплату прийме від людей! «Велик ти єси, господи, дивні діла твої!». Учора шанований людьми, а сьогодні знеславлений! І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І, приволікши його, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир [до нього людей], сказавши: «Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, допоки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звелене. Коли пустили [його] і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь. Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,— то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей.

ХРЕСТОКУПОЛЬНИЙ ХРАМ - храм, внутрішній простір якого організований на основі вписаного в квадрат хреста, над яким за допомогою системи арок та вітрил здіймається купол. Східна частина хрестокупольного храму завершується трьома і більше абсидами.

МОЗАЇКА (від лат. “присвячене музам”; давньогр. “муза”) - техніка живопису, що виникла в епоху Античності, при якій зображення створюються з кольорових камінців, скла, смальти на стінах, підлозі, склепінні (Приклади - настінні мозаїки Софії Київської (ХІ -ХІІ ст.).

ФРЕСКА (від італ. “ малювати по свіжому”) - техніка настінного живопису на вологому тиньку з піску і вапна фарбами, відпорними на лужний вплив вапна.

ІКОНА (від давньогр. “образ”, “зображення”) - живописне, мозаїчне чи рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, архангелів, святих, сцен на євангельські та апокрифічні сюжети, виконаних згідно з канонами іконографії. Ікони виникли в ІІ ст. до н.е. На українських землях перші ікони були візантійського походження, найдавніші датуються ХІ-ХІІ ст. Найвідомішим давньоруським іконописцем цього часу є Аліпій (Алімпій, Олімпій) Печерський (бл. 1050-1114), що навчався у візантійських майстрів і виконав мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.

Дискусійні запитання

1. “Добрий порядок” Романа Мстиславовича.

2. Роль галицьких та волинських бояр в утверджені влади Данила Романовича.

3. Відносини Данила Галицького з монголо-татарами.

1. Хрещення “вогнем і мечем” та феномен двовір'я.

2. Софія Київська: час побудови собору, інформація графіті та сюжети фресок на його стінах.

3. “Слово о полку Ігоревім”: особа автора та її світогляд.