РОМАН СУШКО. полк. CC. Брат на брата

(Матеріали до історії Ударної Групи C С.)

З початком січня 1918. р. починається розвал лівобереж­ного фронту. Отаман Гулий веде бої проти Махна за посідання Катеринослава, Запоріжзький Корпус напередодні залишення Полтави, Чорноморська Дивізія стоїть на лінії Конотоп-Бахмач.

На скріплення лівобережного фронту висилає Осадний Кор­пус ударну групу в складі: 2-ий курінь Tro п. п. С. С. (сот. Домарадський), 4-ий полк С. С. (Захарчук), Сердюки і Дніпровці, Кінний Лубенський Дивізіон, 2-га батерія С. С. (сот. Курах), 1-ша Гавбічна Батерія С. С. (сот. Ничай), Технічний Курінь з ремонтним поїздом і панцирник »Стрілець« (Вудкевич і Доро­шенко). Загальна кількість 1800 піх., 200 кінноти, 8 гармат, 2 панцирні потяги при відповідній кількости скорострілів, під командою полк, генштабу Сулковського.

На самий Новий Рік 2-ий Курінь 1-го п. п. С. С. як аван­гард Групи виїздить з Київа, відбиває залишену Запоріжським Kopnyco₁M м. Полтаву, але з дальшим відступом Запоріжської групи залишає її. На Миргород відходять дальші частини Ударної Групи і готовлять новий удар на Полтаву. Та через відхід Запор. Корпусу на Кременчуг і таким-же скорим зали­шенням Чорноморською Дивізією Бахмача мусить Ударна Група С. С. закріпитись на лінії ріки Псьол, звязується із Запоріз- цями через м. Бобиляки, здобуває Гадяч і Ромни, загрожує Конотопові з метою піддержання Чорноморської Дивізії. Дальші події в сусідних Групах відсунули Ударну Групу від Полтави. 1 так, в Запоріжзькім Корпусі арештує Волох от. Болбочана, починається там розвал, а з ним часова небоєздібність кор­пусу. Штаб Чорноморської Дивізіі не хотів нічого й чути про наступову акцію, а до того опозиція Трудового Конгресу — ліві »есери«, обявили збройний виступ на задах армії. В районі Ударної Групи повстає тоді Гадяч, Лохвиця, Решетилівка й Ко­роль. Правда, виступ цей скоро ліквідовано і то не зброєю, а переговорами та агітацією, але страчено на те якраз той час, який використав ворог для дальшого напору на Кременчуг і Крути.

Таким чином Ударній Групі остає тільки один надійний курінь C. C., але командант Групи прилучує до складу групи місцевий миргородський курінь, лохвицький партизанський відділ, рештки 28. стародубського полку, продовжуючи своє завдання в пасивній обороні лінії ріки Псьол. З огляду на без­надійні бої Запоріжського Корпусу під Кременчугом й остаточ­ний розвал Чор. Дивізії, що залишає Крути й котиться на Пирятин та дальшої хвилі повстань на південному Правобережі — відтягає Головна Команда Ударну Групу в новім її складі, спочатку на лінію р. Сули, а вкінци дає наказ оборони за- лізничого вузла т. є стацію Гребінку.

І так, Ударна Група С. С. стала одиноким оборонцем Ліво- бережа. На стації Гребінка злучилась з Чорноморською Диві­зією, з якої остала в дійсности тільки назва, бо з чотирох. піших полків остались тільки штаби з малою кількістю стар­шин, гармати без повної обслуги і імпровізований панцирник. Найсильнійшу частину уявляв собою 1. п. п. Чорном. Дивізії, бо мав 90 багнетів, але мимо всієї енергії доброго і боевого команданта полку підполк. Царенка він не міг бути ужитий до операцій. Деморалізація була повна. (К-та дивізії от. Полі­щука арештовано за бездільність і відставлено до Київа). Завдання Ударної Групи ускладнювалось найбільше загрозою_к яку виявив к-т корсунського полку от. Хименко, який зрадив українську владу, спровокував гарнізон м. Черкас, заняв Золотоношу і появився як новий і небезпечний ворог. Його авангард (гарнізон м. Переяславя) відтяв звязок групи з Київом, занявши стацію Переяславську і стацію- Я г о т и н.

Для виконання свого завдання, а то за всяку ціну удержати вузол Гребінку як важний стратегічний пункт для розвинення, можливих операцій з підходом «ових частин — штаб Ударної Групи рішає в першу чергу ліквідувати повстання от.

Сотникові Ковдунові з лохвицьким і трипільським курінем,. знищивши шлях на стації Ромодан, стояти заслоною і здер­жувати противника під Лубнами.

Полковникові Шаповалов! з рештками 28. Стародубського полку, поновленого лубенською залогою і повітовими сот­нями, вийти на зміну Чорноморській Дивізії до Пирятина і почати демонстративні бої у напрямі Прилук. Оба ці відділи з гарматами на площадках (імпровізовані панцирники, зі сіна).

Головна частина Ударної Ґрупи дістала наказ ліквідувати повстання Хименка в Золотоноші. Треба було привести до порядку і рештки Чорноморської Дивівії.

БІЙ НА СТАЦІЇ ГРЕБІНКА.

В час переґруповання Ударної Ґрупи одержано про повстан­ців Хименка і Ангела такі відомосте: Захвативши Золотоношу, базу Чорном. Дивізії, Хименко згрупував там три полки: кор- сунський, черкаський і гарнізон Золотоноші в силі 2.500 піхоти, дивізіон кінноти (500 шабель), легкі і гавбічні батерії, пан­цирний поїзд і автопанцирний дивізіон Чорном. Дивізії. Ця, на той час, значна сила має намір заняти стацію Гребінку, а от. Хименко вже має в своїх руках останню стацію перед Гребінкою — Гребово.

Для ліквідації Хименка штаб Ударної Ґрупи призначує 1-ий п. п. C. C., панцирник »Стрілець« і «Чорноморець», гавбічну батерію, та ремонтний поїзд з технічним курінем, а з браку всякої кінноти, імпровізує кінну розвідку з гарматників 2-гої батерії С. С. Загальний провід у руках сот. Домарадського, команданта куріня.

Згідно з наказом 29.L 1Ґ18 о год. 4-ій рано вирушає зі стації Гребінка дві кольони. Права 5 сотня 2-го куріня (сот. Кічун), ешелоном ремонтного поїзду під охороною пан­цирника «Чорноморець» по залізниці в напрямі стації Дра- бово, зі завданням справити зірваний, шлях у селі Петро- павлівська Слобідка та повести розвідку на стації Драбово. Ліва кольона 8. сотня С. С. (сот. Микуляк) з двома гарматами через Гребінку, Городище, Петропавловську Слобідку, яку за­нявши має долучити до сотні 5-ої з метою дальшого наступу.

Досвіта, ледви свитало, передова права кольона (5-та сотня) наривається несподівано на ворога, який вже займає Петро- павлівську Слобідку. Ворожий панцирник вступає у бій з пан­цирником «Чорноморець». Пята сотня коротким зустрічним боєм викидає ворога зі села Слобідки і продовжує наступ. Наш панцирник «Чорноморець® цільним стрілом убезвладнює ворожий панцирник, який виходить зі строю. На північ від Петропавлівської Слобідки зустрічає 5-та сотня головні во­рожі сили, приймає з ворогом бій, а загрожена ворожою кін­нотою з правої сторони, відступає поздовж залізниці на горби, що на південь від села Городище.

Ворог, маючи чисельну перемогу, продовжує виконувати свій плян, напирає одною кольоною на 5-ту сотню, а дру­гою прямує по дорозі Слобідка-Гребінка, прямо на стацію. Та на самій греблі в Городищу попадає на 8-му сотню, нашу ліву кольону. Завязується завзятий бій. Сотні 5 і 8 піддер­жані гавбічною батерією боронять горбів на південь і пів­денний схід від Городища. Ворог мимо невигідних позицій і великих втрат, наступає масою. Його кіннота зриває заліз­ницю і телефонічне получения на Київ і Лубни та загрожує стаціТ Гребінка із півночі. Наша батерія заатакована боро­ниться до останка. Гине сот. Ничай і вся обслуга гармат. Але сотні держаться непохитно, поодинокі чети, а головно чета 5-тої сотні кілька разів випадає проти кавалерії, що маневрує на нашому правому крилі. Вкінці припирає кінноту на леді і масакрує.

Біля 8. год. наше ліве крило загрожене обхватом подається взад, сотні тратять звязок, через що 5-та сотня примушена відійти на яр, що на північ від Городища. У ворога остала наша півбатерія. Ворог наступає чотирма розстрільними.

З виясненням обстановки і аж надто явної небезпеки, команда групи направляє 7 і 6 сотні на скріплення передових сотень, які відступили вже під саму стацію та продовжує ліве крило відділом Чорноморців з полк.

Завзятий бій продовжується. На самій стації богато ра­нених. Штаб Групи хапає також за кріси, піддержує ліве крило, де захитались Чорноморці Царенка. Всі сили введено в бій, а ворог напирає і наближується на 60—100 кроків. В той мент панцирник »Стрілець» відкриває вогонь на нашім правім крилі, курінь вдаряє на баґнети, а ворог подається взад. Його кіннота, що на північ від Гребінки, завертає на крила, а ворог приймає її за нашу кавалерію і його охоплює паніка. Стрілецькі скоростріли масакрують утікаючу гущу. Год. 2^,30 бій устав.

Побіда була за нами. Ворог лишив на полі понад 300 убитих і ранених, біля 400 ранених осталось по найблищих селах. Ми захватили біля 500 полонених, в тім числі помічника Хименка, маса зброї і скорострілів. Ворог*залишає Золотоношу і утікає на Черкаси. Після такої різні він цілком зліквідований. У одній могилі тільки під селом Городищем поховано 138 убитих. Другу подібну могилу викопано під Петропавлівською Сло­бідкою.

Курінь С. С. стратив: 5 сотня — 5, 6 — 4, 7 — 1, 8 — 2 згинув командант батерії сот. Ничай та '6 гарматників. Були також ранені в охоронній сотні і в Чорноморцях.

Зізнання полонених виявили: Рахуючи на значну кількість своїх сил (в бою було 2.000 піхоти, 500 шабель, панцирник і батерія), штаб Хименка з надмірною самопевністю виступає не до бою, а »машерує< накрити штаб Ударної Групи і »вирі- зати Австрійців та Мадярів». Для охорони перед евентуальною підмогою для наших частин, його кіннота зриває залізницю на Дубни і Київ. Зустріч із 5 сотнею в Петропавлівській Слобідці і зустрічний бій, упевнює ворога, що має діло тільки з гор­сткою »Ґерманців,« тому напирає масою 3-ма і 4 ма роз- стрільними без всякого маневрування у відкритім полевім бою. Початкова утеча і підхід під саму стацію упевнює ворога про передчасну перемогу.

Та цей фронтальний удар ворога у найбільш некорисному терені (через став 4 верстви довгий і 2 верстви широкий) зраджує примітивність і повну безрадність його кермування. Бо не тільки кількість, але й якість сил ворога досить ви­сока. Він мимо величезних втрат напирає на 5 і 8 сотню, ударяє багнетами, атакує батерію і здобуває її. Та його кін­нота не проявляє тоді ні енергії ні ініціятиви, а батерія, хоч приймає участь у бою, не робить нашим ніякої шкоди.

Противно курінь С. С-ів; це знаменито вишколений біло­церківський курінь під кермуванням знаменитих к-тів сотень. Осторожність перед числом ворога уможливлює 5-тій сотні (к-т чет. Цєнкий, Бойчук і другі) видержати львину працю в бою, мимо передчасної зустрічі з ворогом. Знання терену (попередного дня к-т сотні перепроваджує полеві вправи зі сотнею, якраз на теперішному побоєвищі), уможливлює від­повідне маневрування. Ворог вдається в затяжний бій, через що штаб Групи зискує на часі, на введення у бій ©ставших частин і мобілізує усе живе на ста ції для останнього і рішаючого удару.

Ворожа атака нашої півбатерії і обхват нашого лівого крила вправді відбив 8. сотню на саму стацію, але відділ Чорноморців з полк. Царенком, скріплений частинами Штабґрупи в пору здержує безпосередну небезпеку, а 6. і 7. сотні скріплюють знесилені чотирогодинним боєм 5-ту і 8 му сотні, в останній і рішаючий момент (ворог на 60 — 100 кроків) переходять у загальний наступ на багнети в сам ворожий центр. Рівно­часно наш панцирник дає моральну піддержку на правому крилі. Друга батерія, яка не могла боронити гармат за малою віддалею ворога, переходить пішим строєм в контр-атаку на праве його крило. Цього удару ворог видержати не може, він па­нічно утікає, лишаючи гекатомби жертв на побоєвищі. Най­меншу активність проявив наш панцирник, що надто лякався ворожої кінноти, але йзго щасливий двобій із ворожим пан­цирником в зустрічному бою, а також моральна піддержка правого крила в рішаючій борбі, все таки дала свої наслідки.

Бій під Гребінкою остане побідою одного куріня 1. п. п. С. С. над повстанчою бригадою от. Хименка: 300 проти 2.500.

Це клясичний примір переваги горстки дійсного правильного війська над безголовою, хоч сміливою масою. По- біда одного над вісьмома, робить всякого героєм-борцем. Міні­мальні наші втрати в убитих і ранених (1:40) це клясичний примір сили і незнищимости вишколеного і здисціплінованого та ідейного боевика, — його перевага над товпою без відповід­ної керми. Також і друга батерія своїм концентричним насту­пом в пішім строю доказала, що може рішити бій.

2. курінь І. п. п. С. С. відніс повну побіду, виконав блискуче- своє завдання, міг не оплакувати своїх поляглих героїв (сот.. Ничай, який з гарматчиками поляг при своїх гавбіцах, бо ці машини не витримали того, що винесло його молодецьке зав­зяття), не сміли товариші жаліти і своїх товаришів геройських. Але душа Січового Стрільця відчула тяжко трагедію цієї різні, це трагічне непорозуміння і прокляття несвідомої української маси.

Ось один епізод з братоубійчих змагань під Гребінкою.

Після бою стрілець привів Групу полонених, в її числі і свого рідного брата. Озвірілість його інстинкту — як наслідок не­рівної борні — найшла вияв у тому, що він плакав. Плакав гірко і обкладав свого брата поличниками та кричав: »Ти дурню, ти виродку, чого-ж ти хочеш, за щож ти різати хотів мене? Якийже я Мадяр, коли нас одна мати родила!..«

І хтож не відчує цієї глибокої трагедії наших визвольних змагань? Хіба такі злочинці і провокатори, як Хименко.

Якраз три роки після цього трагічного походу брата на брата під Гребінкою, стрінулись в румунській тюрмі два про­тивники, учасники бою: старшина С. С-ів Кичун і повстан- чий ідеольоґ Ангел. Розговорились, пригадали собі момент цієї борні. »Ех дурні ми були тоді — сказав Ангел — не розуміли, не доросли до того, щоби розуміти вас Січових Стрільців.*

Занавіса над таємністю 1919 р. на Україні розкривається: Упав Великий Богдан, Мазепа, Дорошенко, Орлик — не ви­держали 1919 р. і Січові Стрільці...